Методи розподілу витрат на постійну й змінну складові

Виділяють наступні методи, що найбільш часто використовуються, розподілу витрат на постійну і змінну складові:

1. Метод вищої і низчої точки

2. Спрощений статистичний метод

3. Метод кореляції

4. Метод якнайменших квадратів

Метод вищої і низчої точки. Даний метод передбачає визначення функції витрат на основі допущення, що змінні витрати – різниця між сукупними витратами при вищому і нижчому рівнях діяльності.

Таблиця 9.1 - Початкові дані для визначення функції витрат

На підставі даних, представлених в табл.9.1, можна зробити висновок про те, що вищий рівень діяльності підприємства складає 144 машино-годин, а нижчий – 69 машино-годин.

Дані про витрати при вищому і нижчому рівнях діяльності підприємства, а так само різниця між цими витратами подані в табл..9.2.

Таблиця 9.2 - Значення витрат при вищому і нижчому рівнях діяльності підприємства

Таким чином, при зростанні обсягу діяльності на 75 маш.-год. загальні витрати зросли на 11190 грн. (див. табл..9.2).

Згідно з допущенням, що має місце в даному методі, про те, що змінні витрати є різницею між загальними витратами при вищому і нижчому рівнях діяльності, змінні витрати на одну машино-годину складуть 149,2 грн (11 190/ 75).

Виходячи з цього, постійні витрати дорівнюють:

а =21 840 - (144 х 149,2) = 355 грн.

або

а = 10 650 – (69 х 149,2) = 355 грн.

Отже функція витрат в даному випадку матиме вигляд:

Y = 355 + 149,2 Х

Графічно ця функція витрат представлена на рис. 9.1.

Рис. 9.1 - Лінія функції витрат, визначена методом вищої-нижчої точки

Недоліками цього методу є те, що функція витрат визначається через вищу і нижчу точки, ігноруючи всі інші точки (варіанти діяльності). Але якщо ці точки не мають тісного взаємозв'язку з вищою і нижчою точками (рис. 9.1), то функція витрат не відображатиме реальної залежності між витратами і їх чинником.

Спрощений статистичний метод. Автор даного методу – український академік Н.Г. Чумаченко. В основу даного методу встановлений розподіл витрат на дві групи, виходячи із зростання значення чинника витрат. Розрахунок постійних витрат здійснюється на основі середніх значень сукупних витрат (У) і їх чинника (Х).

Розглянемо вживання даного методу на основі даних, представлених раніше в табл..9.1. Результати розрахунків наведені в табл..9.3.

Таблиці 9.3 - Розподіл витрат спрощеним статистичним методом

Згідно із спрощеним статистичним методом, величина постійних витрат (а) визначається за формулою

, (9.2)

де У0 і У1 – середні значення витрат;

Х0 і Х1 – середні значення обсягу діяльності.

Підставивши у формулу (9.2) розраховані середні значення Х і Y, одержимо:

а = ((13473 _* 128) – (17780 _* 88)) : (128 - 88) = 3 998 грн.

Знаючи величину постійних витрат, розрахуємо змінні витрати на одиницю продукції (b):

b = (13 473 – 3 998) : 88 = 107,7 грн.

або

b = (17 780 – 3 998) : 128 = 107,7 грн.

Виходячи з цього, функція витрат, визначена за допомогою спрощеного статистичного методу, має вигляд

Y = 3 998 + 107,7 X.

Метод кореляції. Це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. Цей метод заснований на використанні кореляційної залежності, хоча коефіцієнти кореляції не розраховуються. Лінія функції витрат, визначена шляхом візуального пристосування, представлена на рис.9.2

Рис. 9.2 - Лінія функції витрат, визначена кореляційним методом

Згідно з лінією функції витрат, представленої на рис.9.2, постійні витрати складають 5000 грн. Для визначення величини змінних витрат використовуємо дані при обсягу діяльності 132 машино-годин. У цій точці загальні витрати складають 18 165 грн., а змінні витрати - 13 165 грн. (18 165 – 5 000).

Змінні витрати на одну машино-годину будуть дорівнювати:

13 165 : 132 = 99,7 грн.

Функція витрат у даному випадку матиме вигляд

Y = 5000 + 99,7 Х.

Кореляційний метод дозволяє уникнути недоліку методу вищої-ниж-чої точки. Проте він не є достатньо вчиненим, оскільки лінія витрат прово-диться візуально і помилка при такому підході може бути істотною. Більш точне рівняння прямих витрат можна одержати, використовуючи метод якнайменших квадратів.

Метод якнайменших квадратів – статистичний метод знаходження оцінок параметрів генеральної сукупності витрат. Він дозволяє розрахува-ти постійні й змінні витрати таким чином, що квадрат відстані від усіх то-чок сукупності, що вивчається, до лінії регресії є якнайменшим. Викорис-тання даного методу дозволяє досягти більш високого рівня точності при розрахунку функції витрат.