Класифікація причин виробничого травматизму, методи аналізу

Розслідування професійних захворювань на виробництві

Роботодавець розслідує причини виникнення професійних захворювань, з цією метою він наказом призначає комісію, до складу якої входять:

- представник санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);

- представник лікувально-профілактичного закладу;

- представник первинної організації профспілки, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці;

- представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. До розслідування, якщо потрібно, можуть залучатися представники інших органів.

Професійне захворювання розслідується протягом десяти робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3 (додаток 5).

Комісія складає акт розслідування за формою П-4 (додаток 6) у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування і надсилається роботодавцем:

- потерпілому;

- лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство;

- робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

- первинній організації профспілки.

Примірник акта надсилається державній санітарноепідеміологічній службі для аналізу і контролю за виконанням заходів.

Роботодавець у п’ятиденний термін розглядає матеріали розслідування професійного захворювання та видає наказ про заходи щодо уникнення таких захворювань і притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення санітарних норм і правил, що стали причиною цього захворювання.

Коли заходи щодо запобігання професійним захворюванням виконані, роботодавець письмово інформує установу державної санітарноепідеміологічної служби, протягом зазначеного в акті П-4 строку.

Реєстрація професійних захворювань здійснюється на підприємстві, у робочих органах виконавчої дирекції Фонду, у лікувальнопрофілактичних закладах в журналі (додаток 7).

Причини виробничого травматизму поділяють на 4 групи:

1. Технічні причини: несправність машин, відсутність огороджень.

2. Організаційні (погана організація праці, робочого місця, відсутність інструктажу, нагляду, несвоєчасний ремонт або замінаобладнання).

3. Санітарно-гігієнічні (фактори виробничого середовища).

4. Психофізіологічні (особисті): перевтома, недисциплінованість, неприємності до роботи, алкоголь.

На підставі актів за формою Н-1 адміністрація організації щорічно складає звіт. Для складання виробничого травматизму за окремі відрізки часу на кожному підприємстві необхідно не тільки враховувати кількість н/в, але і зв'язувати їх з числом працюючих і вагою н/в. Для цього служать коефіцієнти травматизму (показники):

Коефіцієнт частоти травматизму - це середнє число потерпілих при нещасних випадках за звітний період, яке приходиться на 1000 працюючих:

,

де n - число потерпілих за звітний період; P – середнєоблікове число працюючих.

Коефіцієнт тяжкості травматизму - це середнє число днів непрацездатності, що приходиться на один нещасний випадок:

де D - число днів непрацездатності через н/в за звітний період часу; n - число потерпілих.