Ефект телебачення.
Телебачення як найпотужніший і найпопулярніший медіум допомагає позбутися залежності від репортерів, які часто спотворюють висловлене шляхом монтажу. Мало того, телебачення дає змогу звернутися безпосередньо до глобальної аудиторії. Навіть прес-конференції перших осіб дедалі більшою мірою завдяки телетрансляції стають зустрічами не з пресою, а з народом. Першим це застосував речник американського президента Дж. Кеннеді П. Селінджер, який офіційно вмотивував, що прямі теле- і радіотрансляції створять у пересічних американців уявлення співучасті у вирішенні державних справ. Із 64 прес-конференцій, проведених Дж. Кеннеді за час перебування в Білому домі, 63 транслювали у прямому ефірі. Ще дев'ять разів президент виступав безпосередньо з Овального кабінету. За даними досліджень, кожну прес-конференцію дивилися в середньому 18 мільйонів американців.
У 1995 р. Франція опинилася під світовим осудом за ядерні випробування в Тихому океані. Французьке керівництво, незважаючи на протести, заявляло, що продовжуватиме випробування. Однак під час візиту до США в жовтні президент Франції Ж. Шірак несподівано з'явився на телеканалі СІ-еН-еН у програмі Л. Кінга і ламаною англійською мовою оголосив, що Франція згортає випробування. Заява викликала шок у Франції. Багато хто критикував президента за те, що він обрав американський медіум (і іноземну мову), щоб виголосити таке доленосне рішення. Але тверезий аналіз показав, що розрахунок французького президента був цілком виправданий: він прагнув звернутися передусім до світової громадськості через авторитетний (а програма Л. Кінга, без перебільшення, такою і є) медіум.
Про значущість телебачення свідчить поява такого феномена на міжнародній арені, як теледипломатія.
Теледипломатія — це застосування телебачення як посередника у переговорах ворогуючих сторін, коли відсутні будь-які інші традиційні засоби спілкування.
Першим випадком застосування теледипломатії стало захоплення у 1979 р. ісламськими радикалами персоналу американського посольства в Тегерані. Телебачення стало єдиним каналом, через який США та новопроголошена Ісламська Республіка Іран вели переговори про умови звільнення заручників.
80-ті роки позначилися сплеском тероризму. Одна з вимог терористів (наприклад, під час захоплення пасажирських авіалайнерів палестинськими угрупованнями) — надати можливість для телевізійного звернення. Експерти заговорили про те, що радикальні організації у такий спосіб використовують телебачення для популяризації своєї діяльності. У 1978 р. уряд Британії ухвалив спеціальний "Акт про боротьбу з тероризмом", в якому особлива увага приділялася телебаченню. Застосовували навіть різноманітні технічні прийоми для зменшення пропагандистського ефекту від виступів радикалів на телеекрані. Наприклад, лідер північноірландської партії Ш. Адамс, чиє військове крило — Ірландська республіканська армія — Вело збройну боротьбу за відокремлення провінції від Британії, не міг говорити власним голосом. Його переозвучували актори, часто пародійного жанру, щоб викликати комічний ефект.
Теледипломатія між США та Іраном, які знову ж таки не мали жодних офіційних контактів, повторилася в січні 1998 р., коли іранський президент М. Хатамі обрав американську телекомпанію Сі-еН-еН для звернення до Америки з пропозицією розпочати культурний діалог між народами. Воно викликало миттєву реакцію керівництва США, яке також у заявах, поширених телебаченням, підтримало ідею відновлення зв'язків між народами.
Питання для самоконтролю
1. Які інститути становлять зовнішнє комунікаційне середовище?
2. Потреби преси.
3. Місце і значення телебачення у паблік рилейшнз.