Завершення

Абсолютний початок

- Час: весна – ранок – схід – народження – перший день (року, життя, держави, події);

- Простір: стіл – двері – правий – верх – схід – перед – внутрішній

- Дія: розв’язування – вихід на зовні - відривання

- Стан: цілий – повний

 

- Час: осінь – вечір – старість

- Простір: лівий – низ – зад – схід – зовнішній

- Дія: зав’язування – вхід у захищений / обмежений простір – закривання

- Стан: битий – порожній -

 

Ситуація 0 / межа:

- Час:: «до схід сонця», 12 ночі / 12 дня (відсутність тіні)

- Простір: ті локуси, які розділяються внутрішнє / зовнішнє, своє / чуже, життя / смерть – поріг / вікно / дзеркало / ворота на кладовищі.

- Дія: відрізняється від буденної, оскільки є магічною і спрямована на моделювання подальшої ситуації – чарування / лікування / заклинання урожаю / ритуальне знищення.

- Стан: відрізняється від буденного, оскільки є обрядовим – сп’яніння, екстаз, запаморочення.

* * *

Після абсолютного початку вступає у дію закон заборон і дозволів, які складають систему бінарних опозицій, за допомогою якої регулювалося буття традиційного суспільства

Абсолютний початок є захищеним, тому усе починається у захищеному / обмеженому просторі і часі.

Захищене / внутрішнє / обмежене / своє протиставляється незахищеному / зовнішньому / розімкненому / чужому і агресивному. До захищеного відноситься:

1. Будинок усі входи до якого захищені магічними орнаментами.

2. Одяг – комір, рукави і низ якого оздоблені захисними знаками, головний убір.

3. Косметика захищає «сім дірок у голові» - очі, ніс, вуха, уста.

4. Магічні кола / квадрати: застосовуються, коли необхідно вилити захищений простір із загального неупорядкованого хаосу, що повторює міфологему виникнення первинного острову серед світового океану: храм – магічний квадрат (ковчег Ноя, човен апостолів), Коло у повісті М.Гоголя «Вій» тощо.

Вірування:

- після служби на Паску повертаються додому і намагаються не залишати помешкання до схід сонця (Паска є абсолютним початком);

- забороняється заглядати через вікно до чужого житла (переступати межу захищеного до абсолютного початку);

- після заходу сонця не рекомендувалося випускати з дому дитини, тому що з нею могло статися нещастя (діти є втіленням початку, тоді як захід позначає завершення, тобто «не плутати грішне з праведним»; відбувається наближення до 0, тому з’являються заборони на відкривання);

- після заходу сонця не дозволялося позичати речі, які асоціюються з достатком роду – сіль, гроші, хліб (завершення одного циклу може спровокувати завершення солі, грошей і хліба).

* * *

Вихід назовні супроводжується низкою заборон і дозволів, які регламентують цей вихід. Характеризується протиставленням закритий / відкритий.

Відривання / закривання відбувається на усіх рівнях:

- Помешкання: двері, вікна, ворота, криниця.

- Одяг: знімання шапки (бойового шолому) у чоловіків відбувається лише як знак тотальної довіри і послуху – у храмі, перед іконами, за столом, перед священиком, паном; у заміжніх жінок – відкривання голови є знаком сексуальної поведінки й асоціюється з відкриванням родових шляхів, у незаміжніх родові шляхи є замкненими (не відкритими), що дозволяє «світити волоссям».

- Предмети побуту: ножиці, миска, піч.

-

Вірування:

- „Не можна жінкам ходити до церкви з непокритою головою, бо це гріх” (сексуальна поведінка у храмі є неприйнятною).

- „Коли ріжеш що-небудь ножицями і залишаєш їх відкритим – вдома буде сварка” (розмикання ножів є регламентованим, аналогічно «Не можна класти ножа угору лезом»).

- „Не можна залишати на ніч відкриті вікна, бо увійде нечистий” (не закритість вікон провокує порушення).

* * *

Ситуація відривання / закривання проектується на локальні сюжети. Закрити / завершити або відкрити / відтворити процес можна за допомогою зав’язування / розв’язування мотузки.

Вірування:

- „Щоб зашити рот ворогам, спіймай з криниці жабу, заший їй рот і кинь знову у криницю” (зав’язування рота хтонічній істоті провокує припинення неприємних розмов, як впливу хтонічного низу);

- „Вагітна має не зав’язувати голову хусткою, бо у дитини голова буде обмотаною пуповиною” (не провокувати на початку негативні наслідки у майбутньому);

- „Під час важких пологів – розв’язували усі вузли на одязі породіллі і чоловіка” (розв’язування має розмотати пуповину, відкрити родові шляхи).

* * *

Вихід назовні також супроводжується відповідними правилами. Важливим знаком є ситуація першої зустрічі, яка указує на можливий розвиток подій. У цьому разі важливим є правильне розпізнання і трактування цих знаків. Відтак актуальною стає опозиція спереду / ззаду, що семантично відповідає опозиціям зі значенням початку і завершення – молодого / старого – повного / порожнього, верху / низу.

Вірування:

:- „Коли назустріч виходять з повним відром – день буде вдалим” (повне відро – повний / насичений день).

- „Коли на початку дня зустрінеш першого молодого чоловіка – хороша прикмета, коли стару жінку – погана” (аналогічна ситуація спостерігається на Різдво. Хорошою прикметою вважається, коли першим зайде хлопчик, тому вони посівають і колядують, старий чоловік не може продуктивно посіяти, тобто запліднити. Стара жінка не придатна до народження, тому ця зустріч не віщує позитиву).

- Повертатися погана прикмета (заперечення початок: «В одну річку неможливо зайти двічі». При поверненні існують застережні заходи із ситуацією навпаки і виконуються з метою запобігти можливому обертанню подальший подій дня в протилежному напрямі. Для цього необхідно взятися лівою рукою за ґудзик (місце відривання / закривання), плюнути через ліве плече, що нагадує магічну формулу «клин клином вибивають»).

 

* * *

Ця ж опозиція описує ситуації: задом наперед, лицем / спиною, на лице / навиворіт, «вверх тормашками».

Задом наперед: переміна місцями заду і переду порівнюється з переміною лиця й потилиці, сходу і заходу. Узгоджувалося в обрядовій ситуації і дозволялося у лімінальні періоди. Зокрема з кладовища поверталися задом наперед, не оглядаючись, щоб увести смерть в оману.

- «Шиворот навиворот» - семантика вивертання, де внутрішнє переходить у розряд зовнішнього. Пов’язане із семантикою приховування внутрішнього, окрема тіла. Пояснюється також тим, що внутрішнє як правило є нечистим. У зв’язку з цим заборонялися окремі дії, пов’язані з процесом його демонстрації. Наприклад, привселюдне плювання, сечовиділення, блювання.

„Не одягай одяг навиворіт, бо будеш битий” (унормовує гігієну носіння одягу, ймовірно має історичний контекст, можливо били того, хто ходив брудний і намагався обдурити громаду, одягнувши навиворіт одяг. Вивернутий одяг «причетний» до тіла, тому не демонструється);

- аналогічним чином лікували лихоманку: одягали навиворіт сорочку, яку потім викидали на комин / у саж до свиней (хвороба переходить на увесь одяг, як з внутрішнього, так і з зовнішнього боку).

- «Вверх тормашками» - семантика перевертання / перекидання / перетворення. Щоб перетворитися на вовкулаку – перекидалися через увіткнутий у землю ніж – предмет, що відмежовує / відтинає. Процес перекидання має обрядовий підтекст, тому регламентується обрядом, не регламентовані дії, пов’язані з перекиданням, заборонялися. Наприклад, перевертання у церкві січки передбачало смерть тому, кому її ставили, перевертання побутових предметів – лав, горщиків, мисок практикувалося під час поховального обряду. Перевернутися – означає померти, нечистих покійників перевертали униз лицем, звідси «вверх тормашками», тобто ногами, які «тормошать» людину (пор. з укр. «Умерти й ноги задерти»).

* * *

Після правильного виходу назовні у міфологічній картині світу пропонується правильна просторова орієнтація. Оскільки міфологічною просторовою моделлю є людське тіло, то основним орієнтиром є праве / ліве, зад / перед, верх / низ, що і складає наступні бінарні опозиції.

Вірування:

Праве / ліве - „Лягай спати на правий бік, бо зліва може підстерегти чорт” (завершення збігається з початком. Зіставляється з афоризмом «встав з лівої ноги»». Пор. з рекомендаціями лікарів спати на правому боці);

-„Переступай поріг чужого дому правою ногою” (семантика правої ноги переймає семантику правої руки, оскільки функціонально права і ліва нога не відрізняються);

- „При зустрічі з урічливою людиною – плюнь через ліве плече” (залишилося на рівні рефлексу, через ліве плече плюють автоматично).

Верх / низ: - румуни вірять, що коли сниться сходження на гору – слід очікувати великої слави, падіння вниз – втрату поваги (пор з виразами «піднятися / опуститися» у значення розбагатіти / збідніти);

- в українців не можна піднімати дитину вище голови після заходу сонця. Коли сниться яма – до хвороби чи покійника.

Заперечується підміна верху низом. Вверх головою є нормальним розташуванням й асоціюється з життям, Навмисне перевертання свічки асоціюється з перевертанням людини униз головою, внаслідок чого вона може померти.

 

* * *

Крім встановлених правил, які діють в межах смислових протиставлень, існують міфологічні константи, які не піддаються сумніву. Система бінарних опозицій тут втрачає сенс. Мова йде про суспільно-міфологічні аксіоми, правильність яких не піддається сумніву. Серед таких варто назвати наявність Бога, гріха, а також стереотипи, які виникли до часу появи системи ментальної бінарності (див. попередню лекцію).

Цікавим у цьому плані є часові парадигми. У традиційній культурі існує часова ієрархія, на чолі якої знаходиться АБСОЛЮТНИЙ ЧАС. Він складається з трьох рівнів:

- початкове минуле – час творення – абсолютний початок, вселенський 0, негативне позиціонування якого не припускається.

- теперішнє – в якому знаходиться носій моделі світу;

- майбутнє – кінець світу і вічне життя (рай), абсолютне завершення, негативне позиціонування якого може припускатися в разі недотримання встановлений правил.

 

Час творення Теперішнє Страшний суд
Міф Абсолютний час. Те, що було не заперечуються Той світ Обряд копіює міф-минуле, щоб правильно спрогнозувати міф-майбутнє Відносний час Цей світ Міф Абсолютний час Те, що буде не заперечуються Той світ

У зв’язку з цим важливим моментом у відносному часі є правильний початок часу – народження, початок року / доби і правильне його завершення – смерть, кінець року / доби, що зіставляється з правильною організацією простру.

Наприклад, у традиційній культурі важливим є правильне народження, тобто усі вимоги обряду мають бути виконаними, що забезпечить правильне моделювання подальшого життя, включаючи одруження, продовження роду, смерть. Аналогічним чином дотримувалися регламенту інших перших днів – Різдво (моделює наступний рік), весілля (моделює подружнє життя), смерть (моделює потойбічне життя).

Вірування:

- У неділю не можна нічого робити (неділя – перший день тижня).

- Після народження важливо охрестити дитину, інакше в неї може вселитися чорт (загроза неправильному розвитку, хвороб)..

- На похоронах не можна дуже голосити, інакше покійному не буде спокою (покійний не буде спокійним).

* * *

Часовою матрицею, за зразком якої організовується відносний час, є рух сонця, який є циклічним. Особливістю сонячного циклу є те, що він має замкнену кільцеподібну структуру, в межах якої діють бінарності літо / зима, весна / осінь, тепло / холод, життя / смерть, ситість / голод, день / ніч, світло / темрява тощо.

Замкнена кільцеподібна структура:

- сезонний час – зміна пір року провокує виникнення опозицій;

- сезони діляться за двома принципами: 1) місяця (поділ на тижні / місяці); 2) рухом сонця (природне), який відмічається календарними святами (культурне);

- тиждень (фаза місяця) складається із семи днів, назви і смисл яких пов’язані з міфологічним рівнем;

- доба є елементарним часовим відрізком, на рівні культури.

 

Відносний час зіставляється з людським віком („сезоном”) – від народження через шлюб до смерті. Людський сезон також утворюється з опозиційних протиставлень типу: життя / смерть, молодість / старість, день / ніч тощо.

В цьому смислі проглядається часовий відтінок у поняттях: дитина (не має роду), хлопець, парубок, чоловік, дід (відповідно в жіночому роді), а також в термінах спорідненості: син, наречений, чоловік, вдовець.

ТЕПЕРІШНЄ
Сезонний час
Весна – ж.р. Літо – с.р., але тяжіє до ж.р. Осінь – ж.р. Зима – ж.р.
Доба
Ранок – ч.р. День – ч.р. Вечір – ч.р. Ніч – ж.р.
Людський вік
Дитинство Зрілість Старість Смерть
Хлопчик / дівчина, Дитина (категорія роду відносна) Чоловік / Жінка Дід / баба. Старе (категорія роду відносна) категорія роду відсутня
Світло Темрява
Цей світ Той світ
Стан бадьорості Стан сну

 

Для моделювання відносного / нестабільного часу вступають у дію опозиції світло / темрява, день / ніч, молодий / старий, на зразок яких устатковується доба, рік, життя людини. Наприклад:

День / ніч: - „Не давай вогню з дому після заходу сонця, тому що вовки нападуть на худобу” (вогонь як аналог світлій частині доби, коли хижаки найменш активні);

- „Не давай грошей / солі після заходу сонця, бо не будуть водитися” (захід сонця асоціюється з періодом завершення).

Сюди ж залучаються опозиції, пов’язані з сонцем / місяцем, зорями, як джерелами світла.

Молодий / старий: „На молодий місяць місили тісто / показували гроші”.

- „На старик замовляли хвороби ” (як зникне місяць, так само припиниться біль.

Продовжує значеннєвий ланцюжок опозицій, пов’язаних з чергування дня і ночі бінарність біле / чорне. Звідси магічна семантика випадково знайдених сакральних предметів, по яким ворожили.

- „Коли знайдеш чорний волос – помреш молодим, сивий – старим” (семантика доміно, карт, шахів побудована за принципом протиставлення білого і чорного).

- Чорному – прихованому / невидимому уночі надавали особливого статусу: «Чорний півень відгонить нечисту силу» (чорний півень поєднує у собі чорне і біле, оскільки сама фігуру півня є знаковою і символізує сонячне світло)

- «Коли чорна курка заспіває півнем – до біди» (курка є несправжнім півнем, а перевертнем, тобто уособленням нечистого);

- „На чорну кішку перетворюється відьма, тому коли вона перебіжить дорогу – до невдачі”.

До опозиції літо / зима примикає опозиція тепло / холод.

- „Діти, які народжуються влітку, – бояться холоду” (народжені влітку, є „теплими”).

 

* * *

Разом з тим, основною часовою опозицією, за прикладом якої унаслідуються інші протиставлення, пов’язані з часом, є бінарність той світ / цей світ. Той світ є початком і завершенням і зіставляється абсолютним початком – часом творенням й абсолютним завершенням – страшним судом. У зв’язку з цим людина існує в ситуації, коли за життя вона лише проектує абсолютне завершення, тобто своє позамежне існування на тому світі:

- „Коли на цьому світі не будеш давати милостиню, на тому не будеш їсти”;

- „Під час землетрусу приклади вухо до землі і почуєш, як на тому світі розмовляють люди і реве худоба”.

- „Убивця бере всі гріхи убитого і несе їх на спині на той світ”.

Відведений людині строк на землі є свого роду обмежене в часі й просторі випробування для переходу в інше життя, де хронотопні межі відсутні.

Зворотні аналогії можемо знайти у трактуванні снів. Сон, ототожнюється з тимчасовим перебуванням в іншому світі, тому діє в іншому напрямі – інший світ впливає „програмує” життя у цьому світі.

 

2.2. ІНШІ ОПРОЗИЦІЇ.

час
 
 


ситуація 3

 

ситуація 2

 
 


ситуація 1

 

1


простір

 

 

 

Кожній життєвій ситуації відповідає свій простір і час, в межах якої вона відбувається. Система просторо-часових координат є бінарною за своєю структурою, що дає можливість моделювати побутові ситуації, соціальні відносини, які є складовою частиною простору і часу. Проаналізуємо ряд опозицій.

Повний / порожній.Моделює побутові ситуації, що відбуваються на жіночій території, зокрема посудом, колискою, веретеном:

- „Не можна залишати відро з питною водою на ніч надворі” (може бути ушкоджена, дублює заборону не залишати повне відро при покійному, яка стає після цього «мертвою»);

- «Не можна колихати порожню колиску» колискою (труп – «порожній»);

- «Коли з рук випаде порожнє веретено, то в найближчий час його не заповниш» (пор. з казковими сюжети про царівну і веретено);

Цілий / битий.Унормовує використання побутових предметів, частіше жіночих – дзеркала,

- „Недобре, коли б’ється дзеркало” (спосіб дублювання дійсного);

- „Репаний коровай свідчить про те, що наречена нечесна” („не ціла”);

- „Не викидай поламану голку” (можливо виникла внаслідок у спостережень за тим, що поламана голка може спричинити смерть, попавши у тіло);

- „Коли ламається вінчальна свічка – один з начеревних помре” (свічка є обрядовим аналогом людини).

Чоловічий / жіночий. Одна з ключових позицій у традиційній культурі. Протистояння й одночасне протягування Ч / Ж виступає гарантом постійного відтворення Всесвіту. Аналогічні тенденції закладені у стереотипах поведінки людини. Наприклад, велика кількість видатних мистецьких творів створена внаслідок конфлікту між Ч і Ж чи статевої нереалізації, як правило чоловічої. Війни також виникали внаслідок протистояння не стільки опозитів, скільки представників однією бінарності – чоловіків чи жінок.

Найповніше поведінкові стереотипи проявляються у категорії роду, хоча для первинних понять вони не відіграють провідного значення. Так, діти до 4 років, окремі дорослі, іноземці, часто плутають граматичні роди, що не заважає їм виражати думку. Категорія роду стає життєво необхідною не постійно, а в певних ситуаціях, коли цього вимагає контекст. Наприклад, коли прибрати артиклі у німецькій мові – der. die, das, то зміст нівелюється лише частково, але смисл написаного як правило не втрачається.

Надання ознак Ч / Ж усім мовним об’єктам свідчить про одухотвореність всієї картини світу. Мовних винятків – слів з подвійним родом, виявляється не так багато. Наприклад: ВОЄВОДА, DAS WEIB, LA SENTINELLE тощо. Цікавою видається проміжна ланка між Ч / Ж – середній рід, який називає тих, хто не продукує нове життя, тобто не задіяний у космічному відтворенні. Наприклад, „Старе як мале”. Це відбилося також у назвах професій, які набувають сталевості лише тоді, коли прив’язуються до конкретної особи: водій, лікар, рибалка тощо.

Опозиція Ч / Ж займає провідне місце у семіотичній моделі світу традиційної культури і може порівнятися за своєю значимістю лише з опозицією життя / смерть. Всі інші опозиції: верх / низ, день / ніч, молодий / старий і т. п. є, скоріше, похідними від них і виступають їхніми метафорами. У деяких культурах, наприклад китайській дуальність ІНЬ / ЯН є головною і формує загальний культурний ландшафт. У зв’язку з цим витікає універсалізуюча функція Ч / Ж, що спостерігається у різноманітних культурних проявах. Коли бути точнішим, саме з цією опозицією пов’язані культурні метаморфози.

 

 

Локальні прояви чоловічого / жіночого.

- Наближення / віддалення співвідноситься із семантикою дороги, де наближення зіставляється із жіночим, віддалення – чоловічим принципами. Звідси прерогатива дорожніх професій у чоловіків – купці, пастухи, воїни, дослідники, водії, пілоти тощо.

- (Від)давання / (від)б(и)рання, де перше позначає добровільність і стосується жіночої сфери. Пор. з метафорою заміжжя як віддавання (видати заміж). Друге асоціюються з насильницькими діями, застосування фізичної сили, тому зіставляються з чоловічим. Наприклад, у традиційній культурі ВІДБИРАННЯ цноти проти волі жінки трактувалося нарівні з „БРАННЮ” – убивством чоловіка або „БРАННЯ БЕЗ ДОЗВОЛУ” – злодійством, тому жорстоко каралося.

- Сухе / мокре. Опис фізіології жіночого здійснюється з допомогою епітетів із значенням мокроти, що автоматично протиставляє її сухому ()на жіночих сорочках вишивали водяну рослину – калину або крини.

- Тверде / м’яке – опис властивостей чоловічої і жіночої м’язової структури.

- Чіт / не чіт. Математичним способом реалізації опозиції чоловічий / жіночий є опозиційні протиставлення парного і непарного.

Опозиції властива іманентна смислоутворююча сила, яка буквально народжує нові смисли. Цікавий матеріал представлений російським вченим А.Л. Топорковим. На Житомирщині існують дублетні назви предметів, протиставлені за статевою ознакою. Наприклад, діжун / діжка, горщик / горщиця (пор. зменшувальне горнятко у розумінні дитини), березун / береза, дуб / дубиця. Приводяться пояснення такого протиставлення. На дубі відсутнє насіння, оскільки він безплідний, на дубиці – є жолуді.

Відповідні аналогії спостерігаються у російській мові: кладник – колода, яка кладеться в основі будинку, сундук / кладница – велика укладка снопів, купа берести для покрівлі житла, огороджене місце, де стоять прясла для снопів; осад – нижній обруч на діжці / осада – інструмент для одягання обручів.

Цікавою є опозиція діжун / діжка, протиставленої по опозиції чіт / не чіт, яка виражається у кількості клепок. Функціональна різниця між цими посудинами полягає у наступному: в діжуні погано заквашується тісто. При купівлі кваші іноді рахували клепки діж / діжка, діж / діжка і т.д., відмовляючись купувати, коли їх кількість виявлялась непарною, тобто коли кваша була діжем, а не діжкою (наявним є конфлікт між жіночою квашею і чоловічою діжею).

До діжки не рекомендувалося заглядати чоловіку, бо „борода не буде рости”, хоча останнє також є метафорою і є знаком імпотенції, відповідно її відсутність – імпотенції. Пор. у Росії носили бороду, яка підкреслювала чоловічі достоїнства і демонструвала високу потенцію, що слугувало опором до указу Петра І збривати бороду. Бриття бороди вважалось великою ганьбою, оскільки підкреслювало неспроможність чоловіка до продовження роду і порівнювалось до стриження коси дівчині, як знакової дії і приводом до остракізму.

Діжуна можна було перетворити на діжку, вставивши у нього клепку, звідси вислів: „У нього нема клепки у голові”, що порівнює не виважену поведінку чоловіка з жінкою, яка може дозволити собі подібні дії. Дослівно, вставивши клепку, чоловік перетвориться на жінку, і йому дозволятиметься те, що не дозволялось раніш.

У назві чоловічих і жіночих предметів для квашення проглядається історичний контекст. Пор у рос. мові квашенка – посуд для квашення / квашенник – накривка до діжки, кухонний ніж для скобління тісна з квашні.

В цьому аспекті стає зрозумілим, чому жіночим знаком є парність, а чоловічим – непарність. До поняття парності включаються такі культурні значення:

- діти – народжуються в результаті „парування”,

- родина – передбачає парний шлюб,

- житло – місце перебування родини тощо.

Непарність передбачає освоєння нового простору, що провокує конфлікт (війна, полювання, обробка цілини). Найяскравіше взаємовідношення парності і непарності проявляється у рос. назвах ножів: „бабий нож” – ножиці (форма двоїни); „мужской нож” – призначений для забою худоби (форма однини). Звідси віковий конфлікт між землеробами і кочівниками, де перші мають жіночий культурний контекст, другі – чоловічий. Парне завжди відповідає жіночому принципу, що пов’язується в психічними особливостями жінки. Дівчата ворожать на парність,

- Під квочку клали непарне число яєць, щоб із всіх вилупились курчата (непарне – чоловіче число).

 

Статеву ознаку має система координат у якій живе і діє людина.

1. ПРОСТІР:

Ч. Р. д.-р. город, ліс, гостинець, ідол – втілюють фалічний символ.

Ж. Р. річка, хата, піч – мокрота, місце перебування родини

С. Р. поле, небо, село рос. степь ж. р. / укр. степ ч. р. – нейтральна територія.

2. ЧАС:

Ч. Р. ранок, день, вечір – час праці, співвідноситься з чоловічим принципом.

Ж.Р. ніч – період парування і народження, прихованої перспективи, тому має жіночі ознаки.