Діяльність українських братств у справі відродження національної культури.

На захист православ'я виступила частина української знаті. Найбільш рішуче - славетний князь Константин Острозький; він заснував школи в Турові, Володимирі, а в 1580 р. заснував колегіум, навколо якого згуртувалися найкращі культурні сили України. Але таких було небагато і тому провідна роль в національному русі перейшла до нижчих верств.

Міщанство , яке мусило боротися проти соціального, національного й релігійного гніту, організувалося у братства. Перші згадки про їх діяльність з'являються в середині XV ст., а провідну роль здобули в кінці ХVІ-поч.ХVIIст. Саме братства стали ініціаторами церковних реформ, усували негідних священиків, критикували владик, залучали до роботи у своїх школах і парафіян, талановитих вчителів, реформували монастирі, засновували школи, друкарні, бібліотеки, вивчали і поширювали духовну літературу. Цим сприяли пробудженню в усьому суспільстві зацікавленості до громадської діяльності, зміцнювали моральність і національний дух, православну віру, ширили культуру і освіту. Саме братствам слід найбільше завдячити культурно-національному відродженню України наприкінці XVI ст.

Найбільшу роботу проводило Львівське братство. Воно збудувало величну церкву, заснувало першу українську гімназію, друкарню, школи. Підтримувало книгодрукаря Івана Федорова, викупило його друкарню. Друкували як церковні книги так і підручники. Братства діяли також у Києві, Луцьку та інших містах. Мережа освітніх установ підняла до національно-культурного життя широкої маси населення. Саме цей рух став тим середовищем , в якому зародилася ідея національно-державного відродження.