Основні властивості свідомості.

• Свідомості людини притаманне цілепокладання.У тварин ціле-покладання замінюють рефлекси, тобто природжені реакції на імпульси від зовнішнього і внутрішнього середовища. «Павук, - писав К. Маркс, - здійснює операції, що нагадують операції ткача, і бджола спорудою своїх воскових комірок осоромлює деяких людей-архітекторів. Але й найгірший архітектор відрізняється від найкращої бджоли тим, що, перш ніж будувати комірку з воску, він вже побудував її у своїй голові». Причому, цілеспрямовано змінюючи навколишню природу, людина змінює саму себе.Перетворювати природу людина може лише відповідно до її (природи) власних закономірностей. Практика потребує вірного, адекватного відображення світу.

• Свідомість завдяки своїй соціально-практичній сутності здатна до адекватного і універсального відображення. Вона забезпечує отримання об'єктивного знання про 6удь-що у світі. Навіть чуттєвий рівень сприйняття забезпечується і контролюється свідомістю (а не фізіологічними особливостями органів чуття). В результаті «орел бачить значно далі, ніж людина, але людське око помічає в речах значно більше, ніж око орла» (К. Маркс).

• Свідомість є творчим відображенням.Свідомість - більше, ніж просте відображення, вона здатна творити, здатна до внутрішньої самостійної роботи. Універсальність і об'єктивність свідомості забезпечують умови для конструктивної уяви, для створення проектів нової реальності. Тварина здатна лише пристосовуватися до світу, прилаштовуватися до нього, тоді як «людина не тільки відображає, але і творить світ» (К. Маркс).

• Свідомість нерозривно пов'язана з абстрактним (понятійними мисленням і з мовою.Ні того, ні іншого у тварин немає. У тварин існує перша сигнальна система, на основі якої формуються умовні рефлекси. У людини крім першої формується друга сигнальна система - мова, як специфічно людська система зв'язку, спілкування, передачі інформації.

На відміну від звукової і жестової передачі інформації у тварин, особливість людської мови виявляється в тому, що здатність до неї не успадковується, а отримується в процесі соціалізації. Поява мови - важливий чинник, що свідчить про появу духовної діяльності. Елементарна «інтелектуальна» діяльність властива і тварині (так само, як є й «машинний інтелект»). У тварин є і специфічна «мова» - наприклад, мова-танець бджіл. Чого у тварин не може бути (з причини їх нездатності до практичної діяльності), так це - свідомості, яка потребує абстрактного мислення і словесної форми його виразу. Практика тому і вважається «специфічно людським способом існування», що неможлива без формування свідомості, абстрактного мислення, мови.

Мова є засобом пізнання, спілкування, збереження і передачі інформації, її називають зовнішньою оболонкою думки. У мові поєднується ідеальна основа (інформація) і спосіб її передачі за допомогою матеріального носія. Мова впливає на стиль мислення, його манеру, прийоми і способи. Думка не просто оформляється в мові - вона в ній вперше фактично і формується. Або, як казав Л.С. Виготський, «думка не утілюється в слові, а здійснюється в слові».

У процесі мислення ми користуємося так званою внутрішньою мовою. Іншими словами, думка вдягається в словесну оболонку не тільки тоді, коли ми говоримо або пишемо, але і у тому випадку, коли ми думаємо. Існують різні види мови: усна, письмова і внутрішня. Інформація, що циркулює на рівні свідомості, функціонує не тільки за допомогою усної або письмової (природної) мови. Свідомість здійснює себе і в інших знакових системах, у різних штучних і символічних мовах (у музичній, математичній, у мові танців, квітів, жестів і т.ін.).

Свідомість має властивість «подвійної спрямованості».Вона спрямована:

- зовні, на зовнішній світ (є пізнанням, відображенням світуї;

- усередину, на внутрішній світ свідомості (є самосвідомістю).

Свідомість є здатністю людини не тільки пізнавати (відображати) світ, але й виражати суб'єктивне ставлення до нього, наповнювати його сенсом, суб'єктивним значенням, зіставляти свої знання з цілями і цінностями власного існування.

•Свідомість існує не тільки як індивідуальна свідомість людини, але й в особливій об'єктивованій формі - як суспільна свідомість.