Проблеми і шляхи вдосконалення аграрного законодавства України

1. Сучасне аграрне законодавство України характеризується, по-перше, надмірною кількістю нормативно-правових актів, що мають неоднакову юридичну силу, по-друге, "розкиданістю" аграрно-правових норм по законодавчих і підзаконних актах, що належать до інших галузей права, по-третє, ве­ликою питомою вагою відомчих нормативно-правових актів, які часто суперечать аграрним законам або дають можливість їх двоякого тлумачення, що в свою чергу негативно впливає на практику застосування права. Ці вади аграрного законо­давства обумовлюють сучасні проблеми аграрної правотворчості в Україні.

Одним із способів вирішення проблеми аграрного законо­давства в Російській Федерації вчені аграрники-правознавці вбачають у прийнятті Основ аграрного (сільськогосподар­ського) законодавства. Прийняти Основи сільськогосподар­ського законодавства Союзу РСР і союзних республік пропо­нувало багато вчених аграрників-правознавців¹. Творчо роз­винув цю ідею Г. Бистров, який не тільки розробив концеп­цію, а й запропонував структуру цих Основ. Останнім часом така ж пропозиція мала місце й в Україні. Прийняття в Росії таких Основ має сенс, оскільки вона є федеративною держа­вою. Для України такий акт не потрібен з огляду як на її уні­тарну систему, так і на необхідність прийняття єдиного коди­фікованого акта, норми якого повинні бути нормами прямої дії.

2. В умовах вступу України до Ради Європи, чим вона прийняла на себе відповідні зобов'язання щодо змісту націо­нального законодавства і його інтеграції з законодавством єв­ропейських країн, а також з урахуванням відновлення в Ук­раїні інституту права приватної власності на землю, закріп­лення рівності всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання на землі, коди всіх приватних та інших аграрних товаровиробників визнано суб'єктами підприєм­ницької діяльності, коли кардинально змінюється система привласнення, розподілу, обміну, поряд із новим Цивільним кодексом — основним комплексним кодифікаційним ак­том, що регулює аграрні відносини в Україні, має стати Аграрний кодекс України. Регулювання аграрних суспіль­них відносин в Україні (так само як, наприклад, у Франції) має здійснюватися на засадах дуалізму зазначених кодексів. В Аграрному кодексі необхідно відобразити особливості сучас­них аграрних суспільних відносин, рівноправність усіх форм власності, організаційно-правових форм і методів госпо­дарювання.

Предметом правового регулювання запропонованого ко­дексу мають стати аграрні відносини, що становлять комп­лекс взаємопов'язаних майнових, підприємницьких, земель­них, трудових, членських, учасницьких, управлінсько-конт­рольних суспільних зв'язків, які складаються у сфері вироб­ничих, підприємницьких, споживчих відносин за участю суб'єктів аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності, організаційно-правових форм і методів господарю­вання, відносин, спрямованих на насичення продовольчого ринку продуктами харчування, продовольством та сировиною рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливсько­го) походження.

Визначальним у цьому кодексі має стати: по-перше, об'єкт — земля та інше нерухоме й рухоме майно, насамперед засоби виробництва, а також продукти харчування, продовольство і сировина як об'єкти права власності самих суб'єктів аграрно­го підприємництва та як об'єкти обігу; по-друге, — земля, мисливські угіддя та внутрішні водойми як основні засоби ви­робництва та добування продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження; по-третє, земля, водні та мис­ливські угіддя як об'єкт навколишнього природного середовища.

Об'єктом правового регулювання цього кодексу мають стати також робоча сила та її охорона; тваринництво, зооінженерія, ветеринарія, промислове рибальство та мисливство, якість та безпека вироблюваної продукції тощо.