Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності

Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання якогось комунікативного завдання. Висловлюючи свої думки і почуття, людина має конкретну мету – щось повідомити, про щось запитати, переконати в чомусь адресанта чи спонукати його до певних дій тощо. З цією метою мовець прагне висловитися з якнайбільшою повнотою, дібрати якнайточніші у семантичному і стилістичному сенсі мовні засоби.

Безпосереднім проявом думки, формою її існування, репрезентантом мисленнєво-мовленнєвої діяльності єтекст. Дефініції (визначення) терміна текст, яка б відображала усю його багатоаспектність і водночас була вичерпною, ще щ не існує.

Текст (від лат. tekstum – тканина, сплетіння, поєднання) – це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов’язковим складником комунікативного процесу, допомагає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі.

Одиниця тексту – лінійно розташована сукупність речень.

Найменша одиниця тексту:

1) надфразна єдність;

2) абзац.

Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).

Абзац (від нім. – відступ) – це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, якими починається виклад нової думки

Структурно текст може відповідати реченню, слову, сполуці, якщо ці одиниці мають цілісну інформацію, яка відповідає певній комунікативній ситуації, наприклад: 1) Красно говорить, а слухать нічого; 2) Навчальна частина.

За способом репрезентації тексти є:

– письмові;

– усні;

– друковані.

Залежно від ситуації спілкування значна частина текстів може матеріалізуватися як у писемній, друкованій формі (накази, протоколи, акти, телеграми тощо), так і усній (судові промови, бесіди).

Кожний текст маніфестує той чи інший мовленнєвий жанр, віднесений до певного стилю і виконує різні функції.

Основні елементи тексту:

1) дане(тема, предмет висловлювання);

2) нове (основний зміст висловлювання).

Основні ознаки тексту:

– зв’язність визначальна категорія тексту, основний її показник – розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні і стилістичні одиниці тощо), цілісність, членованість, інформативність, завершеність). Вона забезпечує обмін інформацією (за допомоги мовних і позамовних чинників). Показники зв’язності: одиниці лексичні (синоніми, антоніми, пароніми, повтори); морфологічні (сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники); синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин); стилістичні (питальні речення, градація тощо), інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування.

– цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями;

– членованість;

– інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься в його вербальній організації, а також випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю;

– завершеність.

Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв’язку:

- контактний – пов’язані елементи знаходяться поряд;

- дискантний – здійснюється на відстані: об’єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах, через певну кількість речень іншого змісту;

- ланцюговий або послідовний – певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки;

- паралельний – речення граматично рівноправні. Характерна ознака цього зв’язку – єдність видо-часових форм присудків;

- перспективний – вказує, про що мовиться далі;

- ретроспективний – певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин.

Виокремлюють два основнівидитексту:– монологічний і діалогічний.

Отже, текст – це основна одиниця мовленнєво-професійної діяльності.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ