Мистецтво переконувати та технології пропагандистського, агітаційного впливу на виборців у ході політичних кампаній.
Інформаційний орієнтир
Тема 2. Публічний виступ.
Основні поняття:
· Основні техніки самовладання і самопрезентації.
· Поняття про особливості публічного спілкування.
· Мистецтво переконувати та технології пропагандистського, агітаційного впливу на виборців у ході політичних кампаній.
· Диспут, полеміка, суперечка.
Публічний виступ — це різновид усного спілкування. Жанровий різновид публічного виступу — це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, ювілейна), бесіда, лекція, репортаж.
Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх доповнень і плідно вираженого рішення.
Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто також укласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викладу.
Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.
Промова - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Давньоримська ораторська схема: що, для чого, у який спосіб - може і нині бути визначальною для промовця. Отже, ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування.
Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо. Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оператора - виявити нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії.
Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія - дієвий чинник впливу на свідомість слухачів.
Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовують певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.
Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.
Ювілейна промова. Присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності - до ювілейної промові можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяльності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів. Доречна пафосність не повинна переходити в заштамповану, нудну одноманітність. Слушними в ювілейній промові будуть експромти й імпровізації, тактовні жарти та дотепне акцентування уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі факти з його життя та діяльності. Форма та зміст ювілейної промови, попри невимушеність і дотепність її викладу, повинні морально та етично виважені промовцем, щоб не образити ні ювіляра, ні його близьких, ні слухачів.
Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.
Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:
- виклад суті певного питання;
- акцентування на основному;
- висловлення свого ставлення й оцінки;
- підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);
- підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).
Дискусія (від лат. discussio - розгляд, дослідження) - обговорення якого-небудь спірного питання, проблеми. Важливою характеристикою дискусії, що відрізняє її від інших видів спору, є аргументованість. Обговорюючи спірну (дискусійну) проблему, в якій кожна сторона, опонуючи думку співрозмовника, аргументує свою позицію.
Під дискусією також може матися на увазі публічне обговорення яких-небудь проблем, спірних питань на зборах, у пресі, у бесіді. Відмінною рисою дискусії виступає відсутність тези, але наявність в якості об'єднуючого початку теми. До дискусій, організованим, наприклад, на наукових конференціях, не можна пред'являти тих же вимог, що і до суперечок, організуючим початком яких є теза. Дискусія часто розглядається як метод, що активізує процес навчання, вивчення складної теми, теоретичної проблеми.
Диспут(від лат. Disputare міркувати, сперечатися) — рiзновид дискусiї, публічне обговорення тієї чи іншої важливої для присутніх проблеми, яке, як правило, завчасно готується i пов'язане з реальним життям, власним досвідом учасників. Вид діалогічного мовлення, публічний спір на злободенну наукову або розмовно-побутову тему. З приводу даної проблеми учасники диспуту висловлюють різні думки і судження.
Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументаціям, смисловим зв'язкам із реальним життям, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники спору. У диспуті є елементи монологу та діалогу. Діалогічні елементи надають емоційне забарвлення дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту. Як виховних потенціалів диспуту можуть бути названі вміння доказово, аргументовано викладати свою точку зору, зберігати витримку і спокій, сприймати критику, з повагою ставитися до думки опонента. Г. Плоткін пропонує правила для учасника диспуту:
ü Кожен має право висловити свою думку. Якщо у тебе є що сказати слухачам, нехай вони дізнаються про це.
ü Говори, що думаєш, думай, що говориш! Висловлювався ясно і чітко. Чи не затверджуй того, в чому не розібрався сам.
ü Постарайся, як можна більш переконливо викласти свою точку зору. Спирайся тільки на достовірні факти.
ü Не повторюй того, що до тебе було сказано.
ü Поважай чужу думку. Постарайся зрозуміти його. Умій вислухати точку зору, з якою не згоден. Будь витриманим. Не перебивай виступаючого. Не давай особистісних оцінок. Правоту доводь доводами, а не криком. Намагайся не нав'язувати своєї думки.
ü Якщо доведено помилковість твоїй позиції, май мужність визнати свою неправоту.
ü Нехай головним підсумком диспуту стане твоє просування по нелегкому шляху осягнення істини.
ü Починати диспут доцільно з пропозиції прокоментувати будь-якої факт, висловлювання, відео (кіно) фрагмент.
ü Активність учасників диспуту, їх творча діяльність, яка призводить до самостійного вирішення обговорюваних питань, може стимулюватися евристичними прийомами провідного диспуту або навчального (навідні запитання, оцінні і спонукаючи репліки).
Можна користуватися такими мовними трафаретами:
ü Я згоден (згодна), тому що ...
ü Я не згоден (не згодна), тому що ...
ü Я висловлюю окрему думку, так як ..
Самопрезента́ція — це образ себе, який я представляю іншим. Вона пов’язана з нашим прагненнями запропонувати бажаний образ як для інших людей так і для самого себе.