Управління дебіторською заборгованістю

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обігу, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливим завданням фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

У сучасній господарській практиці дебіторська заборгованість класифікується по наступних видах (рис. 10.4).

Серед перерахованих видів найбільший об'єм дебіторської заборгованості підприємств доводиться на заборгованість покупців за відвантажену продукцію (перші три види дебіторської заборгованості). У загальній сумі дебіторської заборгованості за розрахунки з покупцями доводиться 80-90%. Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов'язане в першу чергу з оптимізацією розміру і забезпеченням інкасації

заборгованості покупців за розрахунками за реалізовану продукцію.

Рис. 10.4 - Склад основних видів дебіторської заборгованості підприємства

Тому підприємство повинне сформувати процедуру інкасації дебіторської заборгованості. У складі цієї процедури мають бути передбачені: термін і форма попереднього і наступного нагадувань покупцям про дату платежів; можливості і умови пролонгації боргу за наданим кредитом; умови порушення справи про банкрутство неспроможних дебіторів.

Розвиток ринкових стосунків і інфраструктури фінансового ринку дозволяє використовувати в практиці фінансового менеджменту ряд нових форм управління дебіторською заборгованістю - її рефінансування, тобто прискорене переведення в інші форми оборотних активів підприємства : грошові кошти і високоліквідні короткострокові цінні папери.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, використовуваними нині, є: факторинг; облік векселів, виданих покупцями продукції; форфейтинг.

Факторинг є фінансовою операцією, що полягає в поступці підприємством-продавцем права отримання грошових коштів по платіжних документах за поставлену продукцію на користь банку або спеціальної компанії, - "фактор-компанії", які переймають на себе усі кредитні риски по інкасації боргу. За здійснення такої операції банк (чинник-компанія) стягують з підприємства-продавця певну комісійну плату у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця продукції і передбачених термінів її оплати. Крім того, при проведенні такої операції банк (чинник-компанія) в строк до трьох днів здійснює кредитування підприємства-продавця у формі попередньої оплати боргових вимог по платіжних документах (зазвичай в розмірі від 70 до 90% суми боргу залежно від чинника ризику). Інші 10-30% суми боргу тимчасово депонуються банком у формі страхового резерву при його непогашенні покупцем (ця частина боргу, що депонує, повертається підприємству-продавцеві після повного погашення суми боргу покупцем).

Факторингова операція дозволяє підприємству-продавцеві рефінансувати переважну частину дебіторської заборгованості по наданому покупцеві кредиту в короткі терміни, скоротивши тим самим період фінансового і операційного циклу.

Облік векселів, виданих покупцями продукції, є фінансовою операцією з їх продажу банку (чи іншому фінансовому інституту, іншому господарюючому суб'єктові) за певною (дисконтною) ціною, що встановлюється залежно від їх номіналу, терміну погашення і облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка складається з середньої депозитної ставки, ставки комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик при сумнівній платоспроможності векселедавця. Вказана операція може бути здійснена тільки з перевідним векселем.

Облікова (дисконтна) ціна векселя визначається по наступній формулі:

де номінальна сума векселя, що підлягає погашенню векселедавцем в передбачений в нім термін;

кількість днів від моменту продажу (обліку) векселя до моменту його погашення векселедавцем;

річна облікова вексельна ставка, по якій здійснюється дисконтування суми векселя, %.

Форфейтинг є фінансовою операцією по рефінансуванню дебіторської заборгованості по експортному товарному (комерційному) кредиту шляхом передачі (індосаменту) перевідного векселя на користь банку (факторинговій компанії) із сплатою останньому комісійної винагороди. Банк (факторингова компанія) бере на себе зобов'язання по фінансуванню експортної операції шляхом виплати по врахованому векселю, який гарантується наданням авалю банку країни імпортера. В результаті форфетування заборгованість покупця по товарному (комерційному) кредиту трансформується в заборгованість фінансову (на користь банку). За своєю суттю форфейтинг сполучає в собі елементи факторингу (до якого підприємства-експортери прибігають у разі високого кредитного ризику) і обліку векселів (з їх індосаментом тільки на користь банку). Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових (багаторічних) експортних постачань і дозволяє експортерові негайно отримувати грошові кошти шляхом обліку векселів.

Ще один важливий момент, це побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості. Такий контроль організовується у рамках побудови загальної системи фінансового контролю на підприємстві як самостійний його блок. Одним з видів таких систем є "Система АВС" стосовно портфеля дебіторської заборгованості підприємства. У категорію "А" включаються при цьому найбільш великі і сумнівні види дебіторської заборгованості (так звані "проблемні кредити"); у категорію "В" - кредити середніх розмірів; у категорію "С" - інші види дебіторської заборгованості, що не чинять серйозного впливу на результати фінансової діяльності підприємства.

Критерієм оптимальності розробленої і здійснюваної кредитної політики, а відповідно і середнього розміру дебіторській заборгованості за розрахунками з покупцями за продукцію, що реалізовується їм, виступає наступне:

де оптимальний розмір дебіторської заборгованості підприємства при нормальному його фінансовому стані;

додатковий операційний прибуток, що отримується підприємством від збільшення продажу продукції в кредит;

додаткові операційні витрати підприємства по обслуговуванню дебіторської заборгованості;

розмір втрат засобів, інвестованих в дебіторську заборгованість, із-за недобросовісної (неплатоспроможності) покупців.