Властивості інформації в інформаційно-аналітичній діяльності

Класифікація інформації. За характером, сферами виникнення, призначення та формами фіксації інформацію, що використовується в управлінні виробничо-господарськими організаціями, класифікуються.

Серед інших класифікаційних ознак інформації виокремлюють змістову та рівневу. Відповідно до змістової ознаки інформацію класифікують за об’єктами відображення (трудові, матеріальні ресурси, засоби виробництва, фінанси), галузями діяльності та за типами відносин (економічні, соціальні, технічні). За рівневою ознакою визначають спрямованість інформації: командна (надходить від суб’єкта до об’єкта управління), повідомна (надходить від об’єкта та суб’єкта), а також горизонтальна (забезпечує інформаційний обмін між партнерами одного рівня).

Класифікація інформації важлива як для аналізу існуючого в системі інформаційного обміну, так і для організації його в системі, що створюється. За допомогою класифікації можна виявити дільниці, де надмір або недостатньо інформації. Наприклад в організації управлінського циклу необхідно зафіксувати раціональне співвідношення між плановою, координаційною (постанови, накази, вказівки), контрольною (норми й нормативи, відхилення від планів) та обліковою (дані бухгалтерського та статистичного обліку) інформацією. За дефіциту облікової інформації органи управління розробляють планову, не знаючи реальної ситуації на конкретних ділянках об’єкта управління, що негативно позначається на обґрунтованості та ефективності планових рішень.

Інформація є динамічним об'єктом. Як і будь-який об'єкт, інформація має певні властивості.

Знання, інформація - володіють властивостями далеко не звичайними і не стандартними. Наприклад, відомий вислів Б.Шоу: "якщо у тебе і мене є по одному яблуку і ми ними обмінялися, то у кожного з нас залишилося по одному яблуку; якщо у тебе і мене є по одній ідеї і ми ними обмінялися, то у кожного з нас буде по дві ідеї" . Проте, цим особливості властивостей інформації не обмежуються. Можна привести немало різноманітних властивостей інформації. Кожна наукова дисципліна розглядає ті властивості, які їй найбільш важливі. Систематизація існуючих підходів до виділення властивостей інформації, дозволяє говорити про те, що інформації притаманні наступні властивості.

1. Атрибутивні властивості(атрибут - невід’ємна частина чого-небудь)- це ті властивості, без яких інформація не існує. До даної категорії властивостей відноситься:

• невідємність (невідривність) інформації від фізичного носія і мовна природа інформації.Один з найважливіших напрямів інформатики як науки є вивчення особливостей різних носіїв і мов інформації, розробка нових, досконаліших і сучасних. Необхідно відзначити, що хоча інформація і невідривна від фізичного носія і має мовну природу вона не пов'язана конкретно ні з конкретною мовою, ні з конкретним носієм.

• дискретність інформації. Відомості, знання, що містяться в інформації – дискретні, тобто характеризують окремі фактичні дані, закономірності і властивості досліджуваних об'єктів, які розповсюджуються у вигляді різних повідомлень, що складаються з лінії, кольору, букви, цифри, символу, знака.

• безперервність інформації. Інформація має властивість зливатися з вже зафіксованою і накопиченою раніше, тим самим, сприяючи поступальному розвитку і накопиченню.

2. Прагматичні властивості- це ті властивості, які характеризують ступінь корисності інформації для користувача, споживача і практики. Виявляються в процесі використання інформації. До даної категорії властивостей відноситься:

• Значення і новизна інформації. Ця властивість характеризує переміщення інформації в соціальних комунікаціях, і виділяє ту її частину, яка нова для споживача.

• Корисність інформації. Зменшення невизначеності відомостей про об'єкт. Дезинформація розцінюється як негативні значення корисної інформації.

• Цінність інформації. Цінність інформації різна для різних споживачів і користувачів.

• Кумулятивність інформації. Характеризує накопичення і зберігання інформації.

• Повнота інформації. Характеризує якість інформації і визначає достатність даних для ухвалення рішень або для створення нових даних на основі тих, що є. Чим повніше дані, тим ширше діапазон методів, які можна використовувати, тим простіше підібрати метод, який вносить мінімум погрішностей в хід інформаційного процесу.

• Достовірність інформації. Дані виникають у момент реєстрації сигналів, але не всі сигнали є корисними — завжди присутній якийсь рівень сторонніх сигналів, внаслідок чого корисні дані супроводжуються певним рівнем інформаційного шуму. Якщо корисний сигнал зареєстрований більш чітко, ніж сторонні сигнали, достовірність інформації може бути більш високою. При збільшенні рівня шумів достовірність інформації знижується. В цьому випадку для передачі тієї ж кількості інформації вимагається використовувати або більше даних, або складніші методи.

• Адекватність інформації. Це ступінь відповідності реальному об'єктивному стану справи. Неадекватна інформація може утворюватися при створенні нової інформації на основі неповних або недостовірних даних. Проте і повні, і достовірні дані можуть приводити до створення неадекватної інформації у разі застосування до них неадекватних методів.

• Доступність інформації (міра можливості отримати ту або іншу інформацію). На ступінь доступності інформації впливають одночасно як доступність даних, так і доступність адекватних методів для їх інтерпретації. Відсутність доступу до даних або відсутність адекватних методів обробки даних приводять до однакового результату: інформація виявляється неприступною. Відсутність адекватних методів для роботи з даними у багатьох випадках приводить до застосування неадекватних методів, внаслідок чого утворюється неповна, неадекватна або недостовірна інформація.

• Актуальність інформації (ступінь відповідності інформації теперішньому моменту часу). Нерідко з актуальністю, як і з повнотою, зв'язують комерційну цінність інформації. Оскільки інформаційні процеси розтягнуті в часі, то достовірна і адекватна, але застаріла інформація може приводити до помилкових рішень. Необхідність пошуку (або розробки) адекватного методу для роботи з даними може приводити до такої затримки в отриманні інформації, що вона стає неактуальною і непотрібною. На цьому, зокрема, засновано багато сучасних систем шифрування даних з відкритим ключем. Особи, що не володіють ключем (методом) для читання даних, можуть зайнятися пошуком ключа, оскільки алгоритм його роботи доступний, але тривалість цього пошуку така велика, що за час роботи інформація втрачає актуальність і, відповідно, пов'язану з нею практичну цінність.

• Об'єктивність і суб'єктивність інформації. Поняття об'єктивності інформації є відносним. Це зрозуміло, якщо врахувати, що методи є суб'єктивними. Більш об'єктивною прийнято вважати ту інформацію, в яку методи вносять менший суб'єктивний елемент. В ході інформаційного процесу ступінь об'єктивності інформації завжди знижується. Цю властивість враховують, наприклад, в правових дисциплінах, де по-різному обробляються свідчення осіб, безпосередньо спостерігаючих події або тих, хто отримали інформацію непрямим шляхом (за допомогою висновків або із слів третіх осіб).

3. Динамічні властивості- це ті властивості, які характеризують зміну інформації в часі.

• Зростання інформації. Рух інформації в інформаційних комунікаціях і постійне її розповсюдження і зростання визначають властивість багатократного розповсюдження або повторюваності. Хоча інформація і залежна від конкретної мови і конкретного носія, вона не пов'язана чітко ні з конкретною мовою, ні з конкретним носієм. Завдяки цьому інформація може бути отримана і використана декількома споживачами. Це властивість багатократного використання і прояв властивості розсіювання інформації за різними джерелами.

• Старіння інформації. Інформація піддається впливу часу. Старіння інформації полягає у зменшенні її цінності з плином часу. Старить інформацію не сам час, а поява нової інформації, яка уточнює, доповнює або відкидає повністю або частково більш ранню. Науково-технічна інформація старіє швидше, естетична (твори мистецтва) - повільніше.

· Розсіювання інформації. Розсіюванням інформації називають залежність між кількістю публікацій на певну тему й тією кількістю видань, у яких вони опубліковані. Ця залежність була відкрита С. Бредфордом у 1934 й уточнена в 1948 р. Як пише С. Бредфорд, „якщо наукові журнали розташувати в порядку зменшення кількості опублікованих у них статтей за якобсь темою, то в отриманому списку можна виділити ядро журналів, присвячених безпосередньо цій темі, і кілька груп чи зон, кожна з яких містить таку саму кількість статтей, як і ядро».

Основні принципи інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень:

· Принцип об’єктивності – передбачає, що результати аналізу і синтезу інформації (інформаційний документ) не будуть залежать від упередження і особистих інтересів аналітика чи кінцевого споживача аналітичного продукту (керівника, який приймає управлінське рішення).

· Принцип повноти – результат аналізу і синтезу інформації (інформаційний документ) має бути повним, тобто охоплювати всі аспекти явища, події, процесу, що аналізується, а також усі джерела інформації) (інформаційні ресурси), якаі характеризують конкретну управлінську ситуацію.

· Принцип достовірності – аналіз і синтез для при зняття управлінського рішення має покладатися на достовірну інформацію та виключати будь-які домисли аналітика, що не підкріплені фактами.

· Принцип обґрунтованості– кожний висновок в аналітичному документі, який буде використаний керівником для прийняття управлінського рішення, має бути підкріплений фактами, аргументами.

· Принцип компетентності –інформаційне забезпечення прийняття управлінського рішення мають здійснювати особи, що мають спеціальні аналітичні навички, підготовку й освіту.

· Принцип поліваріантності –результатом процесу інформаційного забезпечення прийняття управлінського рішення має бути інформаційний документ, який передбачив би по змозі увесь спектр можливих варіантів розвитку подій, явища чи процесу, що вивчається, а відтак забезпечувати альтернативу в прийнятті управлінського рішення.

Взаємозв'язок принципів інформаційного забезпечення прийняття управлінського рішення і вимог (критеріїв), що пред'являються керівником його результатів: