Розвиток літератури бароко в Англії. Творчість Дж.Мільтона, Дж.Донна.
Англійський письменник, публіцист, суспільний діяч Джон Мільтон (1608—1674) широко відомий як автор поем «Втрачений рай» (1667), «Повернений рай» (1671) і «Самсон-борець (1671). Ці твори неодноразово перевидавалися, тлумачилися, аналізувалися. Багато дослідників писали, зокрема, про те, як в останніх поемах Мільтона відобразився досвід Англійської революції і громадянських воєн. Це недивно: Мільтон був активним учасником тодішніх подій і послідовним прихильником республіканських ідей.
Сумні результати революції — громадянські війни 1640-х рр., диктатура Кромвеля (1653—1658), Реставрація монархії (1660), страти, репресії, загальний страх — засмутили англійців. Після відновлення влади Стюартів агенти Державної поради пильно стежили за поведінкою людей на вулицях, на базарних площах і в храмах. За першим же доносом людину, що вимовила «небезпечні слова», могли посадити у в'язницю. Книги революційно налаштованих літераторів і публіцистів спалювалися. Подача петицій без схвалення мирових суддів, як і збори протестантів, що не належали до державної Церкви, були заборонені; діяла жорстка цензура; приватне листування перлюструвалося.
Із мемуарів, що дійшли до нас, ясно, що в суспільстві панувало розчарування в людях революції, які зрадили «добру стару справу» ради особистої вигоди.
Мільтон в ті роки переживав одну біду за іншою. Він вже давно осліп; в 1658 р. померли його друга дружина Кетрін Вудвок і народжена нею дитина. Реставрація позбавила поета посади, заробітку, можливості політичної і публіцистичної діяльності. В серпні 1660 р. кат спалив на площі його памфлети «Іконоборець» і «Захист англійського народу». В листопаді поет був арештований, ув'язнений, де провів близько місяця, а потім випущений з умовою сплати солідного штрафу — 150 фунтів стерлінгів.
Проте Мільтон не впав у відчай: ні убогість, ні вимушена бездіяльність, ні нерозуміння оточуючих не зламали поета. Усуненість від світської суєти, від політичної злободенності давала можливість осмислити минуле. Від початку революції пройшло двадцять років, десять — від часу страти короля і встановлення республіки... Чому Бог дозволив загибель великої справи? І що тепер робити?..
Такі питання найбільше хвилювали поета в роки створення епічної поеми «Втрачений рай», над якою він, на думку дослідників, працював з 1658 по 1663 (або 1665) р. Висновок Мільтона до образливого простий: революція зазнала поразки з вини людей, які не змогли досягти поставленої мети.
«Досвід диктатури Кромвеля, — писав А.А.Анікст, — вимусив Мільтона переглянути свої погляди. Залишаючись послідовним супротивником дворянсько-монархічного ладу, Мільтон прийшов до висновку, що створення нових форм суспільного устрою не може обмежитися політичним переворотом, бо він не вирішує ... істотних, на його думку, задач. Передбачаючи і в цьому філософію Освіти, Мільтон стверджує необхідність всебічного суспільно-виховної діяльності для підготовки людей до інших форм життя, заснованих на розумі, справедливості і честі» (Аникст А. Джон Мильтон // Мильтон Дж. Потерянный рай. Стихотворения. Самсон-борец. - М., 1976.- С. 22).
Поема «Втрачений рай» ( 1667 р.) – християнська епопея про бунтівних ангелів та гріхопадіння людини. Мільтон не відступав у колізіях сюжету від першоджерела, не переймаючись реалістичністю зображуваного. Однак змальовані істоти переважно сприймаються як алегорії.
Поема складається з 12 книг. У ній реалізовано 2 сюжетні лінії.
- Перша сюжетна лінія – вселенський план – протистояння Бога і Сатани, поразка останнього, його перетворення з ангела на потворного біса.
- Друга лінія – земна – історія гріхопадіння Адама та Єви, їх вигнання з раю.
Поема завершується сценою вигнання людей. Твір написано білим віршем, сповнено авторськими ремінісценціями, описами.
У системі образів-персонажів виділяється Сатана, якого жадоба свободи призвела до переміщення на полюс зла. Перша частина поеми (Сатана будує пандемоніум і посилає прокляття небу) стала головним витоком демонізму Байрона та інших романтиків.
Дж. Донн (1572-1631 рр.) Твори не було видано за життя митця. Для лірики Донна характерними були складний синтаксис, гра контрастів, багатозначність. Його твори були адресовані підготовленому читачеві, здатному на інтелектуальні зусилля. Використовував кончетто.
«Книга сатир Донна»
Сонети «La Corona» (7 сонетів, присвячених євангельським сюжетам) та «Благочестиві сонети» - 19 сонетів, що відтворюють усвідомлення людиною конечності життєвого шляху, подолання страху смерті, осягнення величності безсмерті душі.
6. Творчість Кальдерона (1600-1681рр)
У Іспанії на зміну життєстверджуючому таланту Лопе де Вега приходить песимістичний, сумний геній Кальдерона. Красуні, - пише К.,- «навік заснуть під покривалом пилу», троянда «розцвітає, щоб зав’янути», «сама людина, ледь відкривши, навік закриває повіки», «миттєве життя на світі» тощо. Що залишається людині? Страждати й коритися. У цьому весь Кальдерон.
За походженням аристократ. Дон Педро Кальдерон де ля Барка Енао де ля Барреда і Ріанья. Освіта: ієзуїтська школа, університет у Саламанці (курс богослів’я). Бере участь у військових походах як лицар ордена Сант-Яго. За спогадами сучасників: запальний, вразливий, гострий на язик і часто зі шпагою в руках відстоював родову честь. Другу половину життя присвятив церкві. У 1651 році Кальдерон прийняв духовний сан.
Існує легенда, згідно якій Кальдерон, перебуваючи в животі своєї матері, тричі подавав голос, що на думку усіх родичів передрікало велику славу й визнання в майбутньому.