Взаємодія відчуттів— зміна чутливості одного аналізатора лід впливом подразнення інших органів чуття.

Вищі психічні функції— загальна назва, яка об'єднує види пізнавальних процесів у людей. До В. п. ф. належать довільні і опо­середковані форми уваги, сприймання, пам'яті, мислення, уяви і мовлення.

Відтворення — мнемічний процес, який забезпечує відновлен­ня матеріалу, що зберігається в пам'яті.

Відчуття— відображення в мозку людини окремих властивос­тей предметів і явищ об'єктивного світу внаслідок їх безпосередньо­го впливу на органи чуття.

Відчуття пропріоцептивні (лат. — власний і — той, що сприймає) — відчуття, які виникають при подразненні рецеп­торів, розміщених у м'язах і суглобах.

Гіперболізація (гр. — перебільшення) — прийом ство­рення образів уяви, для якого характерне збільшення предмета або кількості його частин.

Глибина мислення— якість мислення, що виявляється в здатності людини проникати в суть явищ, що пізнаються, виділяти їх суттєві характеристики, розкривати їх причини, виявляти їх зв'язки з іншими явищами, передбачати їх подальший розвиток.

Гнучкість мислення— якість мислення, що виявляється у здат­ності людини легко переходити від одного способу вирішення про­блеми до іншого, якщо перший виявився невідповідним, бути віль­ною від шаблону, швидко реагувати на зміну обставин.

Екстероцептивні відчуття(лат. — зовнішній і — той, що сприймає) — відчуття, що виникають при подразненні рецеп­торів, розміщених на поверхні тіла.

Загострення — акцентування якоїсь частини образу або певної його властивості.

Інтероцептивнівідчуття (лат. — той, що сприймає) — відчуття, які виникають при подразненні рецепторів у внутрішніх ор­ганах і тканинах людини.

Коефіцієнт інтелекту (IQ ай к’ю)– відношення розумового віку індивіда до його хронологічного віку, яке виражено у процентах. Розумовий вік визначається за результатами тестування інтелекту за допомогою відповідних вікових норм.

Креативність- здатність до перетворюючої діяльності, творчості, до продукування нових оригінальних образів, ідей, рішень.

Мислення— суспільно зумовлений, нерозривно пов'язаний із мовленням психічний процес пошуків і відкриття суттєво нового, опо­середкованого й узагальненого відображення дійсності у процесі її аналізу і синтезу.

Мислення абстрактне(лат. — відтягнення, відвертан­ня) — мислення за допомогою понять, які розкривають суть предметів і виражаються в словах і знаках.

Мислення аутичне(гр. — сам, один) — відірване від дійс­ності мислення, яке керується лише бажаннями, уявленнями і намі­рами особистості.

Мислення дискурсивне— розгорнуте мовне мислення людини, опосередковане її попереднім досвідом. Система взаємопов'язаних логічних міркувань, у якій кожна наступна думка зумовлена попере­дньою.

Мислення інтуїтивне(лат. — уява, споглядання) — швид­ке, згорнуте і малоусвідомлюване мислення, що немає чітко вира­жених етапів.

Мислення наочно-дійове— мислення, що ґрунтується на безпо­середньому сприйманні предметів у процесі дій із ними.

Мислення патогенне(гр. — біль, страждання і — походження) — мислення, що передбачає роздуми, уявлення, по­в'язані з образою, соромом, невдачею, страхом чи Іншими негати­вними переживаннями, які можуть підсилювати психологічне на­пруження і призвести до виникнення психічних розладів.

Мислення практичне(гр. — діяльний) — мислення, що спрямоване на вирішення практичних задач або перетворення прак­тичних ситуацій.

Мислення продуктивне (творче)(гр. — створюю) — ми­слення, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений об­раз певного аспекту дійсності.

Мислення реалістичне(лат. — суттєвий, дійсний) — мис­лення, що спрямоване на зовнішній світ, відображає його і керується його законами.

Мислення репродуктивне(лат. — знову створюю) — мислення, що виявляється у вирішенні проблем за наявним зраз­ком, віднесенні кожної нової проблеми до вже відомого типу.

Мислення саногенне(лат. — лікування, оздоровлення) — мислення, свідомо спрямоване на подолання негативних емоційних розладів і психічне оздоровлення людини.

Мислення теоретичне(гр. — діяльний, активний) — про­цес пізнання і створення законів та правил. Здійснюється за допомо­гою понять без звернення до досвіду чи практичних дій з реальними предметами.

Мрія— особлива форма творчої уяви, за допомогою якої люди­на створює образи бажаного майбутнього.

Нижній абсолютний поріг чутливості— мінімальна сила подра­зника, що, діючи на аналізатор, спричиняє ледве помітне відчуття.

Перцептивні дії— система дій, спрямованих на обстеження предмета у процесі сприймання.

Перцепція(лат. — сприймання) — чуттєве сприймання зовнішніх об'єктів.

Уява— процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

Уява активна— уява, при якій образи створюються за участю волі. При цьому створені образи спонукають людину до діяльності.

Уява пасивна(лат. — недіяльний) — уява, в якій ство­рюються образи, що не втілюються в життя, намічаються програми поведінки, що не здійснюються або не можуть бути здійснені.

Уява репродуктивна(лат. — знову створюю) — про­цес створення образів уяви, що відповідають опису.

Уява творча— процес самостійного створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і цінних продуктах діяльності.