Взаємодія відчуттів— зміна чутливості одного аналізатора лід впливом подразнення інших органів чуття.
Вищі психічні функції— загальна назва, яка об'єднує види пізнавальних процесів у людей. До В. п. ф. належать довільні і опосередковані форми уваги, сприймання, пам'яті, мислення, уяви і мовлення.
Відтворення — мнемічний процес, який забезпечує відновлення матеріалу, що зберігається в пам'яті.
Відчуття— відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об'єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Відчуття пропріоцептивні (лат. — власний і — той, що сприймає) — відчуття, які виникають при подразненні рецепторів, розміщених у м'язах і суглобах.
Гіперболізація (гр. — перебільшення) — прийом створення образів уяви, для якого характерне збільшення предмета або кількості його частин.
Глибина мислення— якість мислення, що виявляється в здатності людини проникати в суть явищ, що пізнаються, виділяти їх суттєві характеристики, розкривати їх причини, виявляти їх зв'язки з іншими явищами, передбачати їх подальший розвиток.
Гнучкість мислення— якість мислення, що виявляється у здатності людини легко переходити від одного способу вирішення проблеми до іншого, якщо перший виявився невідповідним, бути вільною від шаблону, швидко реагувати на зміну обставин.
Екстероцептивні відчуття(лат. — зовнішній і — той, що сприймає) — відчуття, що виникають при подразненні рецепторів, розміщених на поверхні тіла.
Загострення — акцентування якоїсь частини образу або певної його властивості.
Інтероцептивнівідчуття (лат. — той, що сприймає) — відчуття, які виникають при подразненні рецепторів у внутрішніх органах і тканинах людини.
Коефіцієнт інтелекту (IQ ай к’ю)– відношення розумового віку індивіда до його хронологічного віку, яке виражено у процентах. Розумовий вік визначається за результатами тестування інтелекту за допомогою відповідних вікових норм.
Креативність- здатність до перетворюючої діяльності, творчості, до продукування нових оригінальних образів, ідей, рішень.
Мислення— суспільно зумовлений, нерозривно пов'язаний із мовленням психічний процес пошуків і відкриття суттєво нового, опосередкованого й узагальненого відображення дійсності у процесі її аналізу і синтезу.
Мислення абстрактне(лат. — відтягнення, відвертання) — мислення за допомогою понять, які розкривають суть предметів і виражаються в словах і знаках.
Мислення аутичне(гр. — сам, один) — відірване від дійсності мислення, яке керується лише бажаннями, уявленнями і намірами особистості.
Мислення дискурсивне— розгорнуте мовне мислення людини, опосередковане її попереднім досвідом. Система взаємопов'язаних логічних міркувань, у якій кожна наступна думка зумовлена попередньою.
Мислення інтуїтивне(лат. — уява, споглядання) — швидке, згорнуте і малоусвідомлюване мислення, що немає чітко виражених етапів.
Мислення наочно-дійове— мислення, що ґрунтується на безпосередньому сприйманні предметів у процесі дій із ними.
Мислення патогенне(гр. — біль, страждання і — походження) — мислення, що передбачає роздуми, уявлення, пов'язані з образою, соромом, невдачею, страхом чи Іншими негативними переживаннями, які можуть підсилювати психологічне напруження і призвести до виникнення психічних розладів.
Мислення практичне(гр. — діяльний) — мислення, що спрямоване на вирішення практичних задач або перетворення практичних ситуацій.
Мислення продуктивне (творче)(гр. — створюю) — мислення, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений образ певного аспекту дійсності.
Мислення реалістичне(лат. — суттєвий, дійсний) — мислення, що спрямоване на зовнішній світ, відображає його і керується його законами.
Мислення репродуктивне(лат. — знову створюю) — мислення, що виявляється у вирішенні проблем за наявним зразком, віднесенні кожної нової проблеми до вже відомого типу.
Мислення саногенне(лат. — лікування, оздоровлення) — мислення, свідомо спрямоване на подолання негативних емоційних розладів і психічне оздоровлення людини.
Мислення теоретичне(гр. — діяльний, активний) — процес пізнання і створення законів та правил. Здійснюється за допомогою понять без звернення до досвіду чи практичних дій з реальними предметами.
Мрія— особлива форма творчої уяви, за допомогою якої людина створює образи бажаного майбутнього.
Нижній абсолютний поріг чутливості— мінімальна сила подразника, що, діючи на аналізатор, спричиняє ледве помітне відчуття.
Перцептивні дії— система дій, спрямованих на обстеження предмета у процесі сприймання.
Перцепція(лат. — сприймання) — чуттєве сприймання зовнішніх об'єктів.
Уява— процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.
Уява активна— уява, при якій образи створюються за участю волі. При цьому створені образи спонукають людину до діяльності.
Уява пасивна(лат. — недіяльний) — уява, в якій створюються образи, що не втілюються в життя, намічаються програми поведінки, що не здійснюються або не можуть бути здійснені.
Уява репродуктивна(лат. — знову створюю) — процес створення образів уяви, що відповідають опису.
Уява творча— процес самостійного створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і цінних продуктах діяльності.