Методи підрахунку запасів.

Відомо близько 20 методів підрахунку запасів але практично використовуються зазвичай лише три метода: геологічних блоків, експлуатаційних блоків та розрізів.

6.1.1. М е т о д г е о л о г і ч н и х б л о к і в. Належить до провідних методів підрахунку запасів, основою якого є виділення і оконтурювання підрахункових блоків за ступенем вивченості та близькими значеннями головних геолого-промислових параметрів. Принцип розбивки на блоки показаний на рис. 2. Цей метод дозволяє з максимальним обґрунтуванням для даного ступеню розвіданості блоку визначити середні значення під рахункових параметрів та надійні межі їх інтерполяції та екстраполяції. Дійсна складна форма блоку при цьому замінюється формою плоского паралелепіпеду, площа основи якого дорівнює площі блоку, а висота – середній потужності покладу. Підрахунок запасів руди та цінних компонентів за цим методом здійснюється за загальними формулами. Переваги методу:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Рис. 2 Схема виділення геологічних блоків за ступенем розвіданості рудного тіла

1. обґрунтованість виведення підрахункових параметрів;

2. простота підрахунків;

3. тісний зв’язок з системою розвідки, з одного боку, та вимогами проектування підприємства – з іншого.

6.1.2. М е т о д е к с п л у а т а ц і й н и х б л о к і в. Застосовується при підрахунку запасів родовищ рудних і неметалевих корисних копалин, розвіданих гірничими виробками. Під експлуатаційними у даному випадку розуміються блоки, оконтурені гірничими виробками та відповідно детально випробувані.

Підрахунок запасів здійснюється як і за методом геологічних блоків, за загальними формулами. Метод можна розглядати як окремий випадок геологічних блоків. Блокіровку роблять таким чином, щоб запаси можна було б легко згрупувати за експлуатаційними блоками – поверхами, виймальними полями, уступами кар’єрів тощо.

6.1.3. М е т о д р о з р і з і в. Метод використовується для підрахунку запасів головним чином родовищ металів та неметалів складної форми та розвіданих системами виробок, на підставі яких можна побудувати вертикальні геологічні розрізи або погоризонтні плани. Сутність способу полягає у способі визначення об’єму блоку. На відміну від інших методів він визначається не за площею покладу та його потужністю, а за площею перетинів покладу (вертикальних або горизонтальних) та відстанню між перетинами.

Блоки А і В спираються на розвідувальні лінії І, ІІ і ІІІ, блоки С і D побудовані інтерполяцією між рудними і безрудними лініями IV – I i III – V. Об’єм блоку між двома перетинами визначається за формулою

Якщо площі S₁ і S₂ відрізняються за величиною більш як на 40%, об’єм блоку визначається за формулою усіченої піраміди

Об’єм блоку між перетином та точкою виклинювання, наприклад блоку С, визначається за формулою конусу

Об’єм блоку між перетином і лінією виклинювання визначається за формулою клину

Підрахунок об’єму блоків, розташованих між непаралельними розрізами, здійснюється за більш складними формулами.

Для дуже і вкрай складних рудних і нерудних родовищ корисних копалин, які розвідуються переважно системою штреків, розсішок, ортів, гезенків та інших виробок, найбільш доцільно використовувати комбінований метод горизонтальних перетинів та експлуатаційних блоків, горизонтальних перетинів та геологічних блоків, тобто оконтурювати блоки з чотирьох боків. При підрахунку запасів часто використовують різноманітні поправочні коефіцієнти, якими враховуються особливості геологічної будови родовища (закарстованість, валунність, льодистість, безрудні дайки), дефекти геологорозвідувальних робіт та випробування.