Класифікація запасів.

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр встановлює єдині для державного фонду надр України принципи підрахунку, геолого-економічної оцінки і державного обліку запасів корисних копалин згідно з рівнем їх промислового значення та ступенем геологічного та техніко-економічного вивчення, умови, що визначають підготовленість розвіданих родовищ корисних копалин до промислового освоєння, а також основні принципи кількісної оцінки ресурсів корисних копалин.

В Україні, рішенням Кабінету міністрів №432, від 5 травня 1997 р., затверджено нову Класифікацію запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, узгоджену з Міжнародною рамочною класифікацією ООН (РК ООН).

Початок систематизації запасів і ресурсів мінеральної сировини був покладений в кінці 19 - початку 20 ст. Спочатку термінологія була розроблена для запасів руд жильних родовищ з розсіяною мінералізацією, що відпрацьовуються підземним способом. Назви категорій в одній з перших класифікацій запасів мінеральної сировини Дж. Кендалла (1901-1902), були навіяні фактами англійської історії 17 ст. Виділялися, наприклад, категорії “пуританських” (“puritan”) і “роялістських” (“cavalier”) запасів. Термін видима руда (ore in sight) мав майже буквальне значення. Для віднесення запасів до цієї категорії було потрібне опробування в підземних виробках по кожному блоку гірничого відводу. До цієї категорії відносили запаси розроблюваних, введених в розробку або оцінених для продажу родовищ. У 1909 р. були введені терміни, аналоги яких і донині використовуються в класифікаціях США, Великобританії, Франції і ФРН. Так, було запропоновано виділяти доведені запаси руди (proved ore, іноді proven ore), вірогідні запаси руди (probable ore) і можливі запаси руди (possible ore). Буквенні індекси (А, В, С) для характеристики категорій запасів вперше були введені в Швеції в 1910 р. для підрахунку запасів залізних руд .

Особливістю освоєння родовищ корисних копалини на початку 20 ст. був незначний розрив в часі між проведенням геологорозвідувальних робіт і розробкою родовищ. Тому зміна цін на сировину і витрат на розробку мали менше значення для ухвалення рішення про розробку родовища, ніж сьогодні.

На початку 40-х років минулого сторіччя відбулися значні зміни в методах і техніці проведення геологорозвідувальних робіт, механізації робіт, видобутку. Розвідувальні підземні гірничі виробки через їх високу вартість витіснялися розвідувальними буровими свердловинами. Буріння дозволило прискорити процес розвідки. Оцінка запасів і початок розробки родовищ були відокремлені достатньо тривалими проміжками часу. На ефект від розробки родовищ стали робити великий вплив терміни початку освоєння і економічні показники, що склалися до цього моменту часу. У 1943 р. для ідентифікації потенційних ресурсів в умовах війни Гірничим бюро і Геологічною службою США була запропонована нова класифікація “виміряних-обрахованих-ймовірних” ресурсів (“measured-indicated-inferred”). В цій класифікації було вперше запропоновано виділяти запаси як частину ресурсів мінеральної сировини.

У дореволюційній Росії користувалися розділенням запасів на дійсні, вірогідні і можливі. Після революції було запропоновано декілька варіантів класифікацій запасів і ресурсів мінеральної сировини. У 1928 р. Геологічний комітет відмовився від спроб погоджувати застосовані раніше і численні нові класифікації і затвердив нову класифікацію, замінивши словесні вирази різних категорій запасів буквеними позначеннями (A₁, A₂, В, C₁, C₂). Потім класифікація кілька разів переглядалася: змінювалися категорії запасів, вводилися і відмінялися допустимі погрішності підрахунку запасів для категорій запасів, змінювався опис ознак для віднесення запасів до певної категорії.

Не дивлячись на різноманітність визначень, понять, назв категорій запасів і відповідних їм ознак, властивих класифікаціям різних країн, в світі склалися в основному два підходи до систематизації запасів і ресурсів мінеральної сировини. Ці два підходи можна характеризувати системами класифікацій, прийнятими в Росії (та країнах СНД) і США, оскільки більшість західних класифікацій мають багато загального з класифікацією США.

Виходячи з того, що категоріями А, В,

У зв’язку з тим, що в Україні продовжують успішно користуватися Класифікацією запасів, у якій передбачено виділення категорій А, В, С₁ і С₂ не дивлячись на прийняття Міжнародної рамкової класифікації,необхідно з’ясувати принаймні, що являють собою запаси кожної з категорій.

К а т е г о р і я А – запаси підраховуються у контурі, обмеженому з усіх боків розвідувальними виробками (тобто блок спирається на виробки). Розвіданість блоку повинна забезпечувати : 1-повне з’ясування умов залягання, форми і будови тіл корисної копалини; 2 – повне вивчення якості і технологічних властивостей сировини; 3 – виділення, оконтурювання природних типів та промислових ґатунків сировини, некондиційних та безрудних ділянок в середині тіла корисної копалини; 4 – повне з’ясування гірничо-технічних умов розробки родовища.

К а т е г о р і я В – запаси підраховують у контурах розвідувальних виробок із включенням обмеженої зони екстраполяції за простих умов залягання, малій мінливості покладу та якості сировини або надійно встановленої їх закономірної мінливості. Ступінь розвіданості забезпечує: 1 – з’ясування особливостей умов залягання, форми та будови покладу; 2 – виділення безрудних та некондиційних ділянок всередині рудного покладу, природних типів та промислових ґатунків сировини, а також визначення закономірностей розподілу і просторового співвідношення їх, без точного оконтурювання; 3 – з’ясування якості сировини; 4 – з’ясування головних гірничотехнічних умов розробки родовища.

К а т е г о р і я С₁ – запаси підраховують у контурах блоків, границі яких проводять на підставі широкого використання інтерполяції та екстраполяції даних розвідувальних виробок. До категорії С₁ можуть бути віднесені запаси нерозвіданих блоків, що прилягають до блоків з запасами А і В. Межі зони екстраполяції визначаються контролюючими зруденіння закономірностями , встановленими на підставі геологічних, геофізичних та розвідувальних робіт. Ступінь розвіданості блоків, запаси яких відносяться до категорії С₁, повинна забезпечувати: 1 – з’ясування у загальних рисах умов залягання, форми і будови рудних тіл; 2 – виділення головних природних типів та промислових ґатунків сировини; 3 – отримання загальних даних про її якість та технологічні властивості; 4 – отримання загального уявлення щодо умов розробки родовища.

К а т е г о р і я С₂ – запаси підраховуються у межах контурів сприятливих структур і комплексів гірських порід. Умови залягання, форма і поширення рудних тіл, якість сировини та його властивості , умови розробки родовища визначають на підставі геологічних та геофізичних даних, підтверджених одиничними перетинами рудних тіл або за аналогією з сусідніми ділянками, де запаси підраховані за більш високими категоріями.

Система класифікації запасів родовищ і прогнозних ресурсів твердих корисних копалини, прийнята в Росії в 1997 р., схематично зображена на рис. 1. Як і в попередній класифікації, основною ознакою віднесення запасів до тих або інших категорій є ступінь розвіданості запасів. В порівнянні з класифікацією 1981 р. в новій класифікації були зроблені такі основні зміни. Терміни “розвідані” і “оцінені” використовуються тепер для характеристики родовищ корисних копалин і не застосовуються більше до запасів категорій А, В, C₁ і С₂. Вимоги до вивченості технологічних, гідрогеологічних і гірничотехнічних властивостей запасів в новій класифікації використовуються при поділі родовищ корисних копалини на розвідані і оцінені. Економічне значення запасів визначається на підставі оцінки економічної ефективності їх освоєння в умовах конкурентного ринку. В новій класифікації виключено вимогу до наявності на стадії проектування підприємств затверджених балансових запасів з певними процентними співвідношеннями між різними категоріями запасів. Тепер раціональне співвідношення запасів різних категорій в розвіданих і оцінених родовищах, достатнє для початку проектування гірничого підприємства, визначається надрокористувачем.

Таблиця 2

Прикладом другого підходу до систематизації запасів і ресурсів мінеральної сировини є класифікація, прийнята в США . У 1998-1999 рр. в неї був внесений ряд поправок і доповнень. Основним принципом виділення категорій ресурсів і запасів є міра достовірності запасів. На рис. 2 показаний зв'язок між категоріями запасів різної достовірності.

Як видно з наведених систем класифікацій ресурсів і запасів мінеральної сировини, обидва підходи засновані на виділенні категорій залежно від ступеня розвіданості (достовірності) запасів і передбачуваної економічної ефективності їх розробки. В той же час існує ряд відмінностей. В класифікації США під запасами мається на увазі кількість вилучених запасів корисної копалини, тобто при їх оцінці враховуються втрати і розубожування при видобутку і переробці. Крім того, за рахунок обліку економічних, законодавчих, соціальних і ін. чинників, кількість запасів може скорочуватися ще більше.

Для деякої частини категорій запасів існують певні обмеження на вилучення відповідно до діючих законів і інструкцій. Такі запаси називаються обмеженими (restricted). Це запаси, які відповідають всім вимогам, але не можуть бути вилучені за умовами чинного законодавства та інтересами місцевої влади. У російській класифікації запаси корисних копалини підраховуються в надрах, без введення поправок на втрати і розубожування при видобутку, збагаченні і переробці концентратів. Існують важливі відмінності у вимогах до вивченості запасів різних категорій. В російській класифікації не визначений граничний рівень економічної ефективності освоєння запасів.

Спроби зіставлення категорій запасів різних національних класифікацій робилися ще в 50-х роках. Але істотного прогресу в цьому напрямі вдалося досягти тільки в 90-і роки. Це пов'язано з перебудовою економіки країн колишнього соцтабору і широкими можливостями міжнародної співпраці.