ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ ПОШУКОВО-РОЗВІДУВАЛЬНОЇ СПРАВИ.

Пошуково-розвідувальна справа являє собою геолого-економічні науку, яка вивчає умови знаходження, способи найбільш ефективного виявлення та оцінки родовищ корисних копалин з метою подальшого їх використання.

ПОШУКИ ТА РОЗВІДКА КОРИСНИХ КОПАЛИН

Дніпропетровськ

1.Мета і завдання курсу.

Курс «Пошуки та розвідка родовищ корисних копалин» являє собою самостійну дисципліну, яка раніше традиційно розглядалася як одна з складових дисципліни «Геологорозвідувальна справа». Навряд чи можна вважати вдалим поєднання перших двох блоків курсу - «гірничої та бурової справи» з третім – «пошуками та розвідкою родовищ корисних копалин». Це лише важливі методи, які використовуються, разом з іншими методами, для досягнення мети пошуків та розвідки корисних копалин. Разом з цим, для студентів які навчаються за фахом «Бурова справа» або «Гірнича справа» вони, звичайно, набувають статусу самостійних дисциплін.

Об’єктомвивчення пошуків і розвідки служать ділянки земної кори, які включають скупчення корисних копалин, що можуть бути джерелом мінеральної сировини.

Головна мета пошуково-розвідувальних робіт полягає, відповідно, у розробленні науково обґрунтованих методів найбільш ефективного виявлення промислово цінних скупчень корисних копалин та методів їх геолого-економічної оцінки. Для успішного рішення цієї задачі необхідно:

1. Визначити закономірності (чинники), що контролюють розміщення родовища у земній корі (пошукові передумови).

2. Вивчити пошукові ознаки родовищ у різних умовах.

3. Розробити комплекс ефективних пошукових методів і вточнити умови застосування їх у відповідності з пошуковими ознаками та природними умовами району пошуків.

4. Дати ґрунтовну оцінку промислових перспектив родовища за даними пошукових робіт та своєчасно відбракувати непромислові мінеральні скупчення.

Для вибору раціональних способів розкриття і системи розробки родовища, успішного будівництва і експлуатації гірничорудного підприємства, а також для найбільш повного і економічно ефективного використання мінеральної сировини необхідно отримати наступні відомості про родовище:

1. форма і розміри покладів корисної копалини за їх простяганням та падінням;

2. елементи і глибина залягання тіл корисної копалини та характер їх змінення у просторі;

3. внутрішня будова покладів корисної копалини;

4. речовинний склад та якість корисної копалини з урахуванням її технологічних та технічних властивостей;

5. склад вміщуючих порід та їх гірничотехнічні особливості (щільність, пористість, вологість тощо);

6. гідрогеологічні умови родовища;

7. гірничотехнічні умови розкриття та відпрацювання родовища (міцність корисної копалини та вміщуючих порід, об’ємна маса, коефіцієнт розпушення, газовий та термічний режими);

Часткові задачі пошуків та розвідки можна сформулювати наступним чином:

· прогноз розміщення родовища у земній корі (інтерполяція і екстраполяція геологічних показників, отриманих по окремих точках спостереження, на все родовище або певні його частини);

· виявлення конкретних промислових родовищ;

· прогноз мінливості геолого-промислових показників родовища;

· розробка раціональної системи розвідки у відповідності з мінливістю геологічних показників (зрозуміло, що достовірність отриманих даних та ефективність геологорозвідувальних робіт буде тим вище, чім у більшому ступені кількість і просторове розміщення виробок буде відповідати характеру мінливості родовища).

Людина з давніх здавен накопичувала вміння розшукувати, видобувати і використовувати природні мінеральні багатства. Пошукова справа, видобуток та переробка корисних копалин являла собою один з різновидів народних знань, які складалися віками і переважно передавалися з покоління в покоління. Залізні руди, мідь, срібло, золото, коштовне каміння та різноманітні будівельні матеріали видобувалися і використовувалися задовго до створення перших державних об’єднань.

Вважається, що першими відкрили спосіб видобутку та переробки заліза скіфи, які мешкали у басейні Дніпра та Дністра. Вже на початку другого тисячоріччя до н.е. було відоме мистецтво пошуків, видобутку та переробки мідних руд (пермські мідисті пісковики, алтайські родовища) та олова (давні сліди видобутку у Середній Азії).

За археологічними даними стало відомо, що у Київській, Новгородській та Володимиро-Суздальській Русі були добре розвинуті промисли, пов’язані з використанням різних руд, мінералів та металів. Головну масу металевих виробів та зброї виготовляли ковалі, яких в народі іменували «хитруни».

Велике значення мали пошуки і видобуток гірських порід, придатних для виготовлення керамічних виробів та для будівельних цілей. З давніх часів на Русі були вітчизняні першокласні майстри «кам’яної справи», які будували палаци, фортеці та храми. Серед них: Петро Мигонег з Київа (XII ст.), Авдій Галицький, Олекса з Волині, Федір Кінь із Смоленска та інші.

Значно складніше було з пошуками кольорових металів, значних скупчень яких на Російській плиті немає. Це спонукало спорядженню експедицій у північні краї Русі: на Печору, на р. Каму, Урал, Нову Землю, що сприяло освоєнню Північних земель.

Важливе значення у господарському житті російської держави мав соляний промисел. Збереглися документальні свідчення про видобуток солі з підземних розсолів у Старій Руссі ще у 1363 р., але напевно вони існували значно раніше. Здається неймовірним, але своєрідна техніка тих часів дозволяла бурити свердловини глибиною до 100 м ! При цьому вони кріпилися дерев’яними трубами.

Важливо відмітити, що вже тоді виникло прагнення встановити пошукові ознаки, за якими мають розшукуватися родовища. Таким чином, зароджувалися перші елементи науки про корисні копалин.

У другій половині XVII ст., за мірою зростання потреби у рудах і мінералах, пошуки та розвідка були організовані у значно більш широких масштабах. Зростає попит на кольорові і благородні метали, каменесамоцвітну сировину, а також сіль, графіт та сірку. У пошуках корисних копалин рудознавці відправлялися у далекі краї. До складу пошуково-розвідувальних партій входила озброєна охорона, іноді навіть з гарматами. За архівними даними саме на цей час припадає справжня «рудорозшукова гарячка». Були відкриті окремі мідні родовища Передуральської смуги пермських мідистих пісковиків; у 1648 р. в районі Слюдянки у Забайкаллі партією Анісіма Михальова було відкрите велике графітове родовище; у 1650 р. починається експлуатація Нерчинського срібно-свинцевого родовища на р. Шилка (Забайкалля).

На початку XVIII ст. великі реформи Великого Петра І викликають значну потребу у рудах і мінералах. У 1719 р. були об’явлені так звані «берг-привілеї», за якими кожен, хто побажає, може зайнятися поруками і розвідкою корисних копалин як на власних, так і на чужих землях.

У 1721 р. на Уралі, в Кунгурі і Уктусі, вперше були відкриті школи, у яких навчали гірській справі дітей майстрів, робочих, солдат та ін. У 1723 р. школи були переведені в Єкатеринбург і перетворені на училища.

У цей час Петро Перший запрошує багато іноземних фахівців, зростає кількість вітчизняних, які добре знаються на нових для того часу мінералогічних і хімічних дослідженнях, зростають потреби промисловості у нових видах мінеральної сировини. Завдяки цьому створюються умови для виникнення єдиного наукового центру – Академії наук (1724 р.).

Під керівництвом видатних академіків П.С.Паласа, І.І. Лепікаша та інших дослідників академії наук у XVIII ст. споряджені експедиції для дослідження Уралу, Сибіру, Алтаю, Криму, Кавказу та інших районів. Велика також була роль Академії наук у популяризації наукових знань. Особливо багато зробив для розвитку вітчизняної науки про корисні копалини та пошуки і розвідку геніальний російський вчений М. Ломоносов (1711 – 1765). Гірській справі та геології М.В. Ломоносов присвятив три свої роботи: «Слово про народження металів від трясіння Землі» (1757), «Перші основи металургії або рудних справ» (1763) та «Про шари земні» (у тому ж році).

При описання рудних жил та родовищ М.Ломоносов вперше в історії науки пояснює способи утворення жил, вказує на їх різновіковість, описує тектонічні порушення жил та пластів гірських порід. Він пояснює походження розсипних родовищ і надає систематичне описання пошукових ознак на корінні родовища корінних родовищ корисних копалин. І багато іншого.

Значний прогрес у розвитку геологічних, пошуково-розвідувальних та металургійних знань у Росії зв’язані з відкриттям у 1773 р. уПетербурзі Вищого гірничого училища, яке пізніше було перетворене у Корпус інженерів, а у подальшому у Гірничий інститут.