Планування трудових ресурсів.

План

Тема 7. Планування персоналу і оплати праці.

Лекція 11

1. Планування трудових ресурсів. Соціальна функція виробництва. Методи визначення кількісного і якісного складу працівників.

2. Зміст, розподіли і показники плану по праці і кадрах. Аналіз використання кадрів. Оцінка балансу робочого часу.

3. Планування продуктивності праці. Сутність продуктивності праці. Сучасні системи підвищення продуктивності праці.

4. Планування фонду оплати праці. Доходи персоналу як засіб мотивації і стимулювання трудової діяльності. Заробітна плата і форми виплат. Форми і системи оплати праці.

5. Використання фондів економічного стимулювання для підвищення продуктивності праці.

Мета: систематизувати знання, розширити знання планування трудових ресурсів, фонд оплати праці. Ознайомитися з фондами економічного стимулювання для підвищення продуктивності праці.

Дидактична: закріпити знання планування продуктивності праці, заробітної плати і форми виплат, завершити вивчення форм і систем оплати праці, перевірити рівень засвоєних знань.

Література:

1. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч.посібник. – К.: «Каравела», 2003.

2. Покропивний С.Ф. “Економіка підприємства”, КНЕУ, Київ – 2005 р.

3. Практикум з дисципліни «Планування діяльності підприємства» Хопчан М.І.; Хопчан В.М.; Лотиш О.Я.-Тернопіль, ТАНГ,2002р.

4. Навчальний посібник: Ладичук М.П. «Планування та організація діяльності підприємства».

Актуальність опорних знань студентів

Важливим елементом потенціалу підприємства є його персо­нал. Використання персоналу значною мірою визначає ефектив­ність виробництва.

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівни­ків, які мають професійну підготовку та практичний досвід і на­вички роботи. В залежності від місця персоналу у виробничому процесі він розподіляється на персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. У промисловості основний пер­сонал (промислово-виробничий) залежно від виконуваних функ­цій поділяють на категорії: робітники, службовці, спеціалісти, керівники. Непромисловий персонал охоплює працівників жит­лово-комунального господарства, культурно – побутових та медич­них установ.

Персонал підприємства формується під впливом як зовнішніх факторів (ринкова кон'юнктура, державні контракти та замов­лення, зміни законів, які регулюють трудові відносини), так і внутрішніх факторів (характер продукції, технологія й організа­ція виробництва). При розширенні випуску продукції він збіль­шується; при зменшенні обсягу випуску — зменшується: при зміні профілю продукції — змінюється структура персоналу. На­мічаючи напрямки розвитку підприємства, треба визначити міні­мальну як загальну чисельність персоналу для виконання вироб­ничої програми, так і його чисельність за окремими категоріями.

Вихідними даними для розробки плану по персоналу є вироб­нича програма, норми затрат праці, баланс робочого часу. На дію­чому підприємстві попередньо треба зробити аналіз виконання плану по персоналу за базовий період: порівняти наявні ресурси з потрібними для виробництва продукції, розглянути відхилення за окремими категоріями як абсолютне, так і відносне (враховуючи виконання обсягу виробництва). Важливо звернути увагу на втрати робочого часу: наявність внутрізмінних і цілодобових простоїв, прогулів тощо. Порівняння розрядів робіт з фактичними розрядами робітників за професіями покаже відповідність кваліфікаційного рівня робітників складності робіт.

Дані аналізу дозволяють виявити резерви повного викорис­тання персоналу у плановому періоді. Для цього треба розробити організаційно-технічні заходи з реалізації цих резервів.

Після знайомства з вихідними даними для розробки плану можна переходити безпосередньо до методики розрахунків пла­нової чисельності працюючих.

Слід звернути увагу на те, що при плануванні обліку чисельності персоналу визначають обліковий склад. Це всі постійні, тимчасові та сезонні працівники, включаючи тих, хто знаходиться у відпуст­ці, не з'являється через хворобу та інші причини. Протягом плано­вого періоду обліковий склад замінюється (прийом, звільнення), тому показник чисельності визначається як середньо облікова чи­сельність, яка визначається підсумовуванням облікового складу за кожний календарний день періоду (включаючи святкові та вихідні дні) і діленням цієї суми на кількість календарних днів у періоді. Для робітників визначають ще і явочний склад. Це чисельність ро­бітників, які повинні кожен день бути на робочих місцях для за­безпечення нормального руху виробництва.

Окремі роботи невеликого обсягу й непостійного характеру можуть доручатися позаштатним працівникам, які не передбача­ються у обліковому складі й утворюють необліковий склад.

На техніку розрахунків планової чисельності окремих катего­рій працівників впливають чинники: галузь виробництва, розмір підприємства, тип виробництва, форма оплати праці тощо. Роз­глянемо їх на прикладі промислового підприємства як найбільш складного за структурою персоналу. Для різних цілей використо­вують різні методи: укрупнений і деталізований.

На чисельність персоналу суттєво впливає використання ро­бочого часу. Тому слід опанувати методику визначення планово­го фонду робочого часу. Плановий баланс (бюджет) робо­чого часу одного робітника розраховуючи, таким чином: скла­дають звітний баланс, проводять його аналіз, розробляють заходи зі скорочення втрат робочого часу та визначають плановий ба­ланс робочого часу. Баланс складається по підприємству, підроз­ділу, дільниці, іноді по групах робітників, які мають однаковий графік роботи і одну й ту саму тривалість чергової відпустки. Ба­ланс розраховується у три етапи:

1) розрахунок середнього числа робочих днів;

2) розрахунок середньої тривалості робочого дня;

3) розрахунок корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.

Ефективний фонд робочого часу середньооблікового робітни­ка визначається як добуток кількості робочих днів на середню тривалість робочого дня.

Загальну планову чисельність промислово-виробничого пер­соналу можна визначити деталізованими розрахунками по кож­ній категорії персоналу та підсумуванням отриманих результатів. Так, чисельність основних (виробничих) робітників, які безпосе­редньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів із ви­готовлення продукції, визначається на підставі трудомісткості та балансу робочого часу одного робітника. При цьому слід зверну­ти увагу на те, що загальна трудомісткість складається з трудомі­сткості виробничої програми та трудомісткості зміни незавершеного виробництва та спецоснастки.

Слід мати на увазі, що різні умови організації праці та техно­логічних процесів вимагають робити розрахунки середньооблі­кового складу робітників деяких професій за нормами виробітку та робочими місцями.

Чисельність деяких категорій спеціалістів (конструктори, тех­нологи) розраховують на підставі трудомісткості їхніх робіт. При відсутності даних по трудомісткості робіт використовують нор­мативи чисельності цих категорій, встановлені методами матема­тичної статистики залежно від певних факторів. Чисельність непромислового персоналу визначають аналогічно розрахунку ос­новних і допоміжних робітників. Після визначення планової чисельності та структури персоналу треба скласти баланс робочої сили і визначити додаткову по­требу по кожній категорії персоналу.

Розрахунок чисельності робітників :

· Чисельність робітників на нормованих роботах:

Чор = ТВП/Бр.ч.₁р. * Квн, (7.1)

ТВП – трудомісткість виробничої програми, н-год.;

Бр.ч.1р. – баланс робочого часу одного робітника;

Квн – коефіцієнт виконання норм.

· Плановий баланс робочого часу одного робітника в годинах:

Бр.ч.1 р. = (Тк-В-С-Н)*tзм, (7.2)

Тн – час роботи;

Tзм – тривалість зміни.

· Чисельність основних робітників на ненормованих роботах:

Чр = N*З*Ксс*Ноб або Чр = (N*З*Ксс) / Ноб, (7.3)

N – кількість одиниць обладнання;

З – змінність роботи обладнання;

Ксс – коефіцієнт проведення явочної чисельності до спискового складу робітників.

· По нормах виробітку чисельність основних робітників визначається:

Чор = Q / Фд*Квн*Нв, (7.4)

Q – річний плановий обсяг випуску продукції в натуральних одиницях;

Фд – річний дійсний фонд часу в годинах;

Нв – годинна норма виробітку одного робітника в натуральних одиницях виміру.

· Планова чисельність допоміжних робітників (Чдр) визначається:

Чдр = Зм*Ксс*На*nд, (7.5)

nд – кількість робочих місць допоміжних робітників.

На основі планової чисельності персоналу визначається частка приросту обсягу виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці за формулою:

Qпп = (1 - ∆Чпвп / ∆Q), (7.6)

Qпп – частка приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, %;

∆Q – плановий приріст обсягу продукції, %;

∆Чпвп – плановий приріст чисельності промислово-виробничого персоналу, %.

Додаткова потреба в кадрах визначається:

Чд = Чп – Чф +Чв, (7.7)

Чд - додаткова потреба в кадрах;

Чп – чисельність працівників в плановому році;

Чф – фактично очікувана чисельність на кінець базового року;

Чв – чисельність працівників, що вибувають у плановому році.

2. Зміст, розподіли і показники плану по праці і кадрах. Аналіз використання кадрів. Оцінка балансу робочого часу.

Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів.

До системи балансів трудових ресурсів належать:

· зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);

· баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення;

· балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;

· балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;

· балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці;

· баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон’юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрямки та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи підвищення продуктивності праці тощо.

Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’яза­них показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів.

Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси)
і розподільної (розподіл трудових ресурсів).

У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.

Ефективність використання трудових ресурсів як ресурсу економіки значною мірою залежить від складу трудових ресурсів за статтю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров’я тощо. Трудові ресурси, які розглядаються з урахуванням таких параметрів, являють собою трудовий потенціал.

Таким чином, трудовий потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин. Природною основою цих характеристик трудового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демографічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров’я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. Трудовий потенціал може скорочуватися або зростати під впливом демографічних процесів. Окрім того, у процесі життєвого циклу людини кількісні і якісні елементи трудового потенціалу мають різне значення.