Групування витрат за економічними елементами
Групування витрат за економічними елементами здійснюється при визначенні витрат підприємства за певний період і слугує для аналізу при складанні кошторису витрат та застосовується для розробки матеріальних балансів, напрямів зниження собівартості продукції, нормування обігових коштів, узгодження планів з матеріально-технічного забезпечення, праці та заробітної плати тощо. Таке групування є універсальним і визначається "Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості".
Витрати, що включають до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:
· матеріальні витрати;
· витрати на оплату праці;
· відрахування на соціальні заходи;
· амортизація основних фондів та нематеріальних активів;
· інші операційні витрати.
До матеріальних витрат належать витрати на сировину та матеріали, які входять до складу вироблюваної продукції; покупні вироби, що використовуються в процесі виробництва продукції для забезпечення технологічного процесу або інших виробничих та господарських потреб; запасні частини для ремонту устаткування, малоцінні інструменти, пристрої та інші засоби і предмети праці, які не належать до основних виробничих фондів; покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати; роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами; паливо та енергія усіх видів, придбані у сторонніх підприємств і організацій; витрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного збитку та ін.
Вартість матеріальних ресурсів формується на підставі цін придбання на день оприбуткування (без урахування податку на додану вартість), націнок і комісійних винагород посередницьким структурам, суми мита і митних зборів, транспортно-заготівельних витрат.
Із витрат на матеріальні ресурси вираховується вартість зворотних відходів-залишків сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції та втратили повністю або частково споживчі властивості. Вони враховуються за ціною їх використання або продажу.
До витрат на оплату праці зараховують: основну та додаткову заробітну плату; компенсаційні та заохочувальні виплати, які не ввійшли до додаткової заробітної плати (виплати, передбачені законодавством, за невідпрацьований на виробництві час, за вислугу років та ін.); витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів; витрати на виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру; виплати на вихідну допомогу робітникам при звільненні.
До відрахувань на соціальні заходи належать такі обов'язкові види збору: на державне пенсійне страхування; на державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; на страхування на випадок безробіття; на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Відрахування на соціальні заходи здійснюються за встановленими законодавством ставками від загального розміру витрат на оплату праці.
Амортизація основних фондів та нематеріальних активів передбачає відрахування від балансової вартості основних виробничих фондів на повне відновлення, реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, які належать підприємству або перебувають у його користуванні за умовами оренди. Амортизаційні відрахування здійснюються за прийнятими методами та нормами. Амортизаційні відрахування нематеріальних активів визначаються щомісяця за нормами, розрахованими на підставі їх первісної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації.
До інших операційних витрат належать витрати, які не можуть бути віднесені до жодного з елементів витрат наведених вище, а саме: витрати, пов'язані з управлінням виробництвом (службові відрядження, оплата робіт консультаційного та інформаційного характеру, оплата робіт із сертифікації продукції); платежі з обов'язкового страхування майна підприємств та цивільної відповідальності; витрати, пов'язані з оплатою послуг банків; витрати на гарантійний ремонт і технічне обслуговування виробленої продукції, якщо це передбачено умовами її реалізації; витрати на реалізацію продукції (відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, транспортних, інших робіт та послуг, витрат на рекламу, сплату мита та митних зборів); податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством; витрати внаслідок технічно неминучого браку тощо.
Частка елементів витрат у собівартості продукції визначає структуру витрат. Структура витрат залежить, передусім, від виду продукції та технології виробництва. Для машинобудування основні витрати пов'язані з матеріальними витратами та заробітною платою з нарахуваннями, у енергетиці — з матеріальними витратами (зокрема на паливо та амортизацію основних фондів), у легкій промисловості — з матеріальними витратами.
Групування витрат за економічними елементами відображається у звіті про фінансові результати і дає змогу підсумовувати витрати на рівні підприємства, галузі, національного господарства та використовувати цю інформацію для аналітичної роботи як на мікро-, так і на макрорівні.