Саморегуляція емоцій

Емоційна саморегуляція полягає в системі розумових дій, спрямованих або на активізацію емоційних процесів, або на гальмування, стабілізацію. Об'єктами емоційної саморегуляції є: емоційні реакції ( гнів, дратування, обурення, страх); стан настрою (депресія, апатія, понижений настрій, засмучення).
Емоційна саморегуляція – це не придушення негативних образів, а зміна їх на такі, що стимулюють до корисних справ.

Розвиваючи вміння регулювати свої емоції, ми працюємо над формуванням таких ознак професійної усталеності, як: відсутність емоційної напруженості, страху перед дітьми, вміння регулювати свій емоційний стан, впевненість в собі як учителі, вміння приймати правильні рішення у нестандартних ситуаціях.

Саморегуляція – це:

- особливий рівень програмування діяльності на основі процесів передбачення;

- управління людиною своїми емоціями, почуттями, переживаннями;

- цілеспрямована зміна як окремих психофізіологічних функцій, так і нервово-психічних станів в цілому;

- цілеспрямований свідомий вибір характеру і способу дії;

- „внутрішня” регуляція поведінкової активності людини;

- взаємодія зовнішнього і внутрішнього поведінці і діяльності індивіда та ін.

М.М. Васильєв виділяє етапи в протіканні емоцій і пропонує відповідні методи саморегуляції ними.

1 етап – процес сприйняття події, формування психологічного образу і символізація його у свідомості. Основний метод – зміна спрямованості процесу сприйняття події.

2 етап – емоційна оцінка події. Основний метод – емоційно оцінити подію з позиції іншої людини.

3 етап – внутрішнє емоційне переживання. Основний метод – змусити себе зусиллям волі заспокоїтись поведінкова реакція. Основний метод - намагатись максимально наблизити прояв емоції у відповідність до ситуації так, щоб це могли спостерігати інші.

4 етап – емоційний наслідок після виходу із ситуації. Основний метод – змусити себе проявляти спокій і зовнішньо позитивний емоційний стан.

Слід зазначити, що зазначені вище методи саморегуляції виявляються ефективними не завжди з першого разу.

	П О Д І Я
Етап 1		Сприйняття, символізація у свідомості		Головні методи саморегуляції		Зміна спрямованості процесу сприйняття події
Другий етап		Емоційна оцінка події			Емоційно оцінити подію з позиції іншої людини
Етап 3		Внутрішнє емоційне переживання			Змусити себе зусиллям волі заспокоїтись
Етап 4		Зовнішня поведінкова реакція			Намагатись максимально наблизити прояв емоції у відповідність до ситуації
5-я фаза		Емоційний наслідок			Змусити себе проявляти спокій і зовнішньо позитивний емоційний стан

Рис. 1. Механізм саморегуляції емоцій.

Свій шлях розвитку здатності до саморегуляції емоцій пропонує А. Грецов. Він вважає, що процес саморегуляції емоцій, наприклад, у випадку маніпулятивного впливу, включає:

а) розпізнання самого факту маніпулятивного впливу;

б) збереження емоційного спокою (маніпулятори, як правило, „ловлять” свою жертву саме на емоціях);

в) планомірне відстоювання своїх інтересів або прояв спокійної реакції на подію, ситуацію, незважаючи на емоції і поведінку маніпулятора.

Дотримуючись цих складових у кожній запропонованій людині вправі, А. Грецов довів, що виконання циклу певних вправ, можна, розвиваючи здатність до саморегуляції емоцій, розвинути здатність протистояти будь-яким негативним впливам. Це можуть бути вправи, спрямовані на те, щоб: особа подивилась на свій емоційний стан „чужими очима”, внутрішньо відсторонилась від ситуації; відрегулювала свій емоційний стан відповідно до ситуації; відрегулювала інтонацію мовлення, міміку, рухи; вибудувала адекватну реакцію на якусь незвичайну подію, ситуацію явну чи уявну; стримувала емоції (сміх, тривогу, злість та ін.); спокійно реагувала на неприємну інформацію про себе, про друзів та ін.

Здатність до саморегуляції емоцій забезпечує хороший настрій, позитивне ставлення до себе, бо як зазначає М.М. Бубліченко, хронічний поганий настрій, внутрішній емоційний дискомфорт (агресивність, депресія, роздратованість та ін.) на підсвідомому рівні призводять до різних розладів в організмі, послаблюють імунітет, спричинюють розвиток різних неврозів та ін.

Саморегуляцією емоцій визначається певна поведінка людини, яка включає три процеси: процес самоспостереження, самооцінку і самовідповідь. Рівень саморегуляції є найважливішим індикатором емоційної стійкості.