Система норм і нормативів праці

З метою ефективного використання функцій нормування праці на підприємстві створюється спеціальна система норм і норма­тивів праці, яка є складовою загального нормативного господар­ства підприємства (більш детально у гл. 22, підрозд. 22.3).

Норми і нормативи праці класифікують за різними ознака­ми. За своїм призначенням розрізняють норми часу, тривалості, виробітку, чисельності, обслуговування, керованості, нормовані завдання.

Сутність та склад норми часу були детально розглянуті у попередньому розділі, тому зупинимось на інших видах норм праці.

Норма часу— це час, за який може бути виконана одиниця роботи (операція) або виготовлений конкретний обсяг продукції на одному агрегаті чи одному робочому місці. Цей час скла­дається з тривалості технологічного впливу на предмет (пред­мети) праці і неминучих перерв. Норма часу вимірюється в хвилинах чи годинах.

В умовах, коли виконання роботи (операції) потребує одно­часної участі декількох робітників, норма часу (трудомісткість) буде мати більше значення, ніж норма тривалості. Якщо один робітник обслуговує декілька агрегатів (верстатів, термічних печей, гальванічних ванн, апаратів тощо), норма часу і тру­домісткість будуть менші за норму тривалості. І, нарешті, коли один робітник обслуговує один агрегат, норма часу і трудо­місткість будуть відповідати значенню норми тривалості.

Норма виробітку— це встановлений обсяг робіт (кількість одиниць продукції), який працівник чи група працівників відповідної кваліфікації та професійного складу мають вико­нати за одиницю робочого часу в раціональних організаційно-технічних умовах.

При нормуванні праці основних (технологічних) робітників норми виробітку використовуються у випадках, коли протя­гом робочого дня (зміни) виконується одна і та сама робота за незмінного складу виконавців. Норму виробітку в цьому ви­падку можна розглядати як завдання працівнику або групі працівників в натуральних одиницях (штуках; тоннах; погон­них, квадратних чи кубічних метрах; літрах тощо) на конкрет­ний період (зміну, годину). Норма виробітку виступає також в ролі норми продуктивності праці.

Норма чисельності(Н_ч) — це встановлена чисельність пра­цівників визначеного професійно-кваліфікаційного складу, не­обхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій чи обсягів робіт в оптимальних організаційно-техніч­них умовах виробництва.

Наприклад, норма чисельності виробничої бригади, яка пра­цює на ковальських молотах без маніпулятора з масою падаю­чих частин 3 тонни, включає: коваля (бригадира), чотирьох підручних коваля та машиніста молота, тобто всього шістьох осіб.

Норма обслуговування(Н₀) становить кількість виробничих об'єктів (верстатів, термічних печей, апаратів, робочих місць тощо), закріплених для обслуговування за одним працівником чи групою працівників відповідної кваліфікації та професійно­го складу впродовж робочого часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування обернено пропорційна нормі часу обслуговування і використовується насамперед при нормуванні праці робітників, які одночасно обслуговують декілька агре­гатів чи інших об'єктів.

Різновидом норми обслуговування є норма керованості(Н_к), яка визначає число працівників або структурних підрозділів, котрі є безпосередньо підлеглими одному керівникові.

З метою підвищення зацікавленості в результатах праці працівників з погодинною формою оплати праці їм встановлю­ються нормовані завдання.

Нормоване завдання— це встановлена номенклатура та обсяг робіт, котрі мають бути виконані одним працівником чи бригадою (ланкою) за визначений період (зміну, місяць) з до­триманням вимог до якості продукції чи робіт.

Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необ­хідний результат діяльності працівників, однак на відміну від неї нормоване завдання може встановлюватися не тільки в на­туральних одиницях (штуках, тоннах, літрах тощо), а також у нормо-годинах (нормованих людино-годинах) чи в нормо-грив-нях. Таким чином норма виробітку може розглядатись як осо­бистий випадок нормованого завдання.

Найбільш повна і обґрунтована система нормативів викори­стовується в машинобудуванні. Для нормування основного (тех­нологічного) часу розроблені загальномашинобудівні нормати­ви режимів різання на верстатах і нормативи основного часу на одиницю довжини (100 мм) обробки у напрямку подачі. Роз­роблені нормативи допоміжного часу, часу обслуговування ро­бочого місця, підготовчо-підсумкового часу. На їх основі роз­раховані нормативи на технологічні переходи та обробку по­верхні деталей за окремими операціями і в цілому на виготов­лення деталей.

На більшості середніх та великих підприємств використову­ються нормативи різного ступеня збільшеності на складальні, ливарні, термічні та хіміко-термічні, гальванічні, ковальсько-штампувальні, зварювальні, лако-фарбувальні, ремонтні, де­ревообробні та інші роботи.

За сферою застосування нормативи праці диференціюються на міжгалузеві, галузеві та місцеві.

Міжгалузеві нормативи призначені для нормування праці робітників однакових професій і спеціальностей, зайнятих ви­конанням однорідних технологічних процесів на підприємствах різних галузей господарства, незалежно від їх підпорядкова­ності міністерствам і відомствам.

Галузеві нормативи використовуються для нормування праці на роботах, які виконуються на однорідних за типом виробни­чих підприємствах галузі, і враховують специфіку умов, особ­ливості техніки, технології, організації виробництва та праці.

Міжгалузеві й галузеві нормативи мають рекомендаційний характер для підприємств.

Місцеві (заводські) нормативи на види робіт та операцій, які характерні тільки для конкретного підприємства, розроб­ляються відповідними підрозділами самого підприємства або спеціалізованими сторонніми організаціями на основі госпрозрахункових договорів. Місцеві нормативи затверджуються адміністрацією підприємства і погоджуються з профсоюзною організацією.

За ступенем збільшення нормативи часу поділяють на збіль­шені та диференційовані.

До збільшених нормативів належать нормативи часу, роз­роблені на операції або комплекси технологічно чи організа­ційно пов'язаних між собою трудових прийомів. Вони призна­чаються для встановлення норм в умовах середньосерійного, дрібносерійного та одиничного виробництва. Ступінь збільше­ності нормативів часу визначається не тільки числом трудових елементів, які входять у них, а також числом включених в них категорій затрат робочого часу. Нормативи часу, які вміщують всі різновиди необхідних затрат робочого часу, мають назву нормативів трудомісткості.

До диференційованих нормативів належать нормативи часу, розроблені на виконання окремих трудових прийомів, дій і рухів. Диференційовані нормативи часу на виконання трудо­вих рухів носять назву мікроелементних. Мікроелементні нор­мативи використовують для проектування роботи в умовах масового та великосерійного виробництва і цей процес назива­ють мікроелементним нормуванням праці.