Організація винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи

Для забезпечення конкурентоспроможності нової продукції чи технології підприємству необхідно орієнтуватися на вико­ристанні новітніх досягнень науки і техніки. Організація ко­мерційно-господарської діяльності та реалізація стратегії впро­вадження нововведень насамперед має використовувати набу­тий світовий досвід систематизації, класифікації, зберігання інформації щодо винаходів та відкриттів. У зв'язку з цим інно­вацію на підприємстві слід розпочинати з проведення науко­вих досліджень або використовувати наукові результати із відповідної проблематики. Наукові дослідження поділяються на фундаментальні, пошукові та прикладні (див. гл. 13).

У процесі наукової та науково-технічної діяльності отриму­ються результати: науковий і науково-прикладний. Науковий результат — це нове знання, одержане у процесі фундаменталь­них або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, нау­кової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Науково-прикладний результат — це нове конструктив­не чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закін­чене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у практику господарювання. Форми цих резуль­татів такі: звіт; ескізний проект; конструкторська документа­ція; технологічна документація; науково-технічна продукція; натурний зразок.

Принципово новий досягнутий рівень досліджень і розробок визначається поняттями "відкриття" та "винахід", а новий рівень технічної реалізації — "раціоналізація" чи "промисло­вий зразок". Найціннішим результатом наукової діяльності вважається відкриття— виявлення невідомих раніше об'єктив­но наявних закономірностей, властивостей і явищ матеріаль­ного світу. Відкриття, зазвичай, є результатом фундаменталь­них та пошукових наукових досліджень і базою для розробки винаходів.Наприклад, відкриття явища квантового резонансу привело до розробки лазерів і розвитку лазерних технологій.

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовують зазначені нижче критерії.

Новизна винаходу. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки, тобто коли з-поміж відомостей, які стали загальнодоступними в світі до дня подачі заявки на ви­нахід, не виявлено засобу з ознаками, ідентичними всім озна­кам формули цього винаходу.

Наявність винахідницького рівня. Винахід має винахідниць­кий рівень, якщо він не випливає сам по собі з рівня техніки, тобто коли досі не було виявлено рішень, які мають ознаки, що збігаються з головними ознаками цього винаходу.

Промислова придатність винаходу. Винахід визнається промислово придатним, якщо його можна використати (бага­торазово відтворити) у промисловості або в іншій сфері діяль­ності. При цьому безпосередня корисність винаходу не є обо­в'язковою умовою, тобто винахід не обов'язково має бути вико­ристаний.

Право на винахід оформлюється у вигляді авторського свідоцтва чи патенту. Патент надає власнику виняткові права на використання винаходу. Авторське свідоцтво — документ, що засвідчує авторство особи на здійснений винахід. Авторське свідоцтво чи патент є документами територіального значення, права захищаються тільки у країні, де видано цей документ. Таким чином, допускається використання винаходу в інших країнах. Для захисту прав у декількох країнах необхідно отри­мати патенти у кожній з них. Наявність патенту означає, що ніхто не може використову­вати винахід без згоди власника патенту. Дозвіл полягає у на­данні (продажу) ліцензії на часткове використання чи повне переуступлення патентних прав. В окремих державах законо­давством передбачено примусове ліцензування, яке використо­вується у випадках, коли власник патенту висуває необгрунто­вані вимоги (непомірні ціни за використання патенту). У цьо­му випадку зацікавленому виробнику дозволяється викорис­тання винаходу за умови виплати власнику патенту адекватно­го роялті. Проте на міжнародному рівні до такої практики ви­суваються досить жорсткі умови.

Для оформлення авторства на винахід шляхом отримання авторського свідоцтва чи патенту необхідно здійснити зазна­чені нижче етапи: 1) подачу необхідних документів в організацію, що здійснює реєстрацію; 2) перевірку повноти матеріалів і відповідного їх оформлення, встановлення пріоритету (дата подачі заявки і видача довідки з зазначенням часу подання заявки); 3) експертизу заявки на предмет виявлення ознак сут­тєвої новизни; 4) видачу авторського свідоцтва чи патенту, за умови, що експертиза встановила наявність ознак, необхідних для визнання пропозиції винаходом.

Найбільш масовою формою технічної творчості вважається раціоналізаторська робота,у результаті якої формується ра­ціоналізаторська пропозиція — нове та корисне для конкрет­ного підприємства чи організації технічне рішення, що перед­бачає зміну технології виробництва, техніки, конструкції ви­робу або складу матеріалу.

Отримані у процесі науково-дослідних робіт рішення, які можуть скласти предмет винаходів чи відкриттів, мають оформ­лятися відповідними заявками у встановленому порядку. На міжнародному рівні регулювання взаємовідносин у сфері інте­лектуальної власності здійснюється згідно з положеннями Світової організації торгівлі (СОТ) за Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (А§геетеп1; оп Тгасіе-Ке1а1;ес1 Азресїв ої Іп£е11ес1;иа1 Ргорегйу (ТКІР8)). Структура угоди побудована на чинних міжнародних конвенціях про пра­ва інтелектуальної власності. її положення застосовуються щодо патентів, авторських та суміжних прав, товарних знаків, про­мислових зразків, топології інтегральних мікросхем, закритої інформації та географічних зазначень.

Основні положення цієї угоди поділяються на 5 груп: 1) ос­новні принципи та загальні зобов'язання; 2) мінімальні стан­дарти захисту; 3) антиконкурентна практика через договірні ліцензії; 4) внутрішні процедури та засоби для здійснення прав інтелектуальної власності; 5) перехідні домовленості щодо виконання правил на національному рівні.

Є такі угоди Всесвітньої організації інтелектуальної влас­ності, що стосуються захисту цих прав: Паризька конвенція; Угода про співробітництво у сфері патентів; Будапештська уго­да; Гаазька угода; Локарнська угода; Мадридська угода (між­народна реєстрація); Ніццька угода; Лісабонська угода; Берн-ська конвенція; Римська конвенція; Женевська конвенція; Брюссельська конвенція; Універсальна конвенція з авторсь­кого права.

Керівництво винахідницькою діяльністю на підприємствах здійснюється здебільшого головним інженером, якому підпо­рядковані відповідний відділ чи бюро (наприклад, бюро з вина­хідництва та раціоналізаторства). У складі конструкторських і технологічних відділів великих підприємств, у науково-дослід­них, проектно-конструкторських та інших організаціях, які займаються розробкою і впровадженням нової техніки, можуть організовуватися патентні бюро (відділи, групи). Ці бюро за­ймаються патентно-ліцензійною роботою, у тому числі відбо­ром винаходів для патентування за кордоном, перевіркою па­тентної чистоти, оформленням заявок на патенти.

Відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції оформ­ляються згідно з існуючим положенням. Автором відкриття вважається той, хто першим опублікував чи сформулював його під час виступу або провів науково-дослідну роботу, що при­несла відповідні результати. Відкриття оформляється заявкою та підтверджується дипломом про відкриття. На винаходи ви­дається авторське свідоцтво чи патент. Виконання будь-якої з названих форм науково-технічної творчості, зазвичай, підтри­мується й заохочується матеріально як підприємством, так і державою.