Тема 3. Облік податкових платежів до бюджетів.

У разі коли майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у зв’язку із закінченням граничного строку його застосування, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, зокрема:

ü податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута;

ü податковий борг фізичної особи, яка:

- визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

- понад 720 днів перебуває у розшуку;

ü податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

ü податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

ü податковий борг платника податків, реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.

У разі коли фізична особа, визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з’являється або коли фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.

Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Запитання для самоконтролю

1. Які основні завдання та етапи ведення оперативного обліку та контролю податкових платежів?

2. Який порядок відкриття особових рахунків платників? Які показники обліковуються?

3. Хто визначає суму податкових зобов’язань платника?

4. В яких випадках для зазначення суми податкового зобов’язання застосовуються непрямі методи?

5. Коли виникає право податкової застави? Які її наслідки?

6. Коли застосовується адміністративний арешт майна і хто його ініціює?

7. В яких випадках зупиняється адміністративний арешт майна ?

8. Яким чином здійснюється продаж майна з метою погашення податкового боргу?

 

За податками, зборами (обов'язковими платежами), які відповідно до закону справляються з об'єктів нерухомої власності, джерелом їх самостійної оплати можуть бути активи як власника таких об'єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладено обов'язок сплати, яка здійснюється виключно у грошовій формі. При цьому якщо особу, відповідальну за сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), не виявлено, податкові процедури застосовуються безпосередньо до об'єктів такої власності, які підпадають під податкову заставу та підлягають продажу.

1.Податкове та грошове зобов’язання, способи їх узгодження.

2.Податковий борг, наслідки його виникнення.

3.Способи забезпечення податкового боргу (податкова застава, порука, адміністративний арешт).

4.Продаж активів, що знаходяться під податковою заставою.

5.Списання безнадійного податкового боргу.

 

Методичні вказівки

 

1. Податкове зобов’язання і способи його узгодження.

 

Законом „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” вперше так детально розглядаються питання податкового зобов’язання платників податків, його узгодження та способів забезпечення.

Податковим зобов’язанням визнається обов’язок платника податку сплатити в бюджети або державні цільові фонди відповідну суму коштів в порядки і строки, визначені законодавством України. Для того, щоб абстрактний обов’язок сплачувати податки (невиконання якого тягне застосування примусових заходів негативного характеру з боку держави) став реальним, такий обов’язок необхідно узгодити. Існує два способи узгодження податкового зобов’язання: 1. Самостійне узгодження платником податку – здійснюється шляхом заповнення і подання податкової декларації.

2. Апеляційне узгодження податкового зобов’язання.

В разі, коли суму податкового зобов’язання визначає контролюючий орган (наприклад, при невчасному поданні податкової декларації), таке зобов’язання вважається узгодженим в день отримання платником податкового повідомлення. Винятком з цього правила є випадок, коли платник податку не згоден з сумою, визначеною податковим органом і подає в зв’язку з цим скаргу в податковий орган протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення. В такому випадку податковий орган повинен протягом 20 днів з дня отримання скарги прийняти вмотивоване рішення. Якщо таке рішення не надходить до платника податку в зазначений термін, його скарга вважається повністю задоволеною. Процедура адміністративного оскарження закінчується:

1. по закінченні 10 денного строку з моменту отримання податкового повідомлення, якщо скарга не була подана;

2. днем отримання платником податку рішення про повне задоволення його скарги;

3. днем отримання платником рішення центрального податкового органу, що не підлягає оскарженню;

4. днем порушення провадження судом по справі по позову платника на рішення податкового органу.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника.

Податкове зобов’язання необхідно сплатити в такі строки:

1. протягом 10 днів, що слідують за останнім днем граничного строку подання податкової декларації;

2. якщо суму податкового обов’язку визначає контролюючий орган –протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення;

3. у випадку апеляційного узгодження –протягом 10 днів з дня такого узгодження.

 

2. Податковий борг та наслідки його виникнення.

 

Узгоджена сума податкового зобов’язання , несплачена платником податків в зазначені вище строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З метою захисту бюджетних інтересів по відношенню до платника податків, що має податковий борг, можуть застосовуватися наступні способи забезпечення виконання ним податкового зобов’язання: 1. податкова застава; 2. поручительство; 3. адміністративний арешт активів.

 

3. Способи забезпечення податкового боргу.

 

В ст. 13 закону України „Про заставу” зазначено, що норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, яке регулюється податковим законодавством. Тому можна зробити висновки, що відповідно до податкового законодавства України, податкова застава є інститутом фінансового права, регулюється податковим законодавством і суттєво відрізняється від застави в цивільно-правовому розумінні. Зазначається, що податкова застава виникає з метою захисту бюджетних споживачів і встановлюється по відношенню до активів платників податків, які мають податковий борг.

Сутність податкової застави полягає в тому, що платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснює розпорядження ними, за виключенням операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. До таких операцій відносять, наприклад, будь-які види відчуження або ліквідацію заставленого майна. Таким чином, право власності платника податку на такі активи суттєво обмежується. Підставою виникнення податкової застави згідно з українським законодавством є одностороннє рішення податкового органу.

Припинення податкової застави відбувається за наявності певних обставин, наприклад, смерть платника податків, прийняття рішення про арешт активів, закінчення строків давності стосовно податкового боргу.

Також підставою припинення податкової застави є отримання договору поруки від банку – резидента на повну суму податкового боргу платника податку. В такому випадку банк – поручитель набуває всі права і обов’язки платника податку відносно строків погашення податкового боргу, оскарження дій податкового органу.

Виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів.

Підстави такого арешту є різними, наприклад, порушення правил відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, відмова від проведення податкової перевірки, відсутність свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. Таким чином, адміністративний арешт активів в Україні є не тільки способом забезпечення податкового обов’язку в прямому розумінні, але і заходом державного примусу по відношенню до порушників правил різного характеру, які встановлюються для суб’єктів господарювання в Україні. Суб’єктами, до яких застосовується арешт активів (майна) є як юридичні, так і фізичні особи, що з точки зору деяких авторів є неправильним, оскільки будь-який арешт як фізичної особи, так і її майна необхідно проводити за рішенням суду. Суть же адміністративного арешту активів полягає в забороні платнику податків здійснювати будь-які дії відносно таких активів, крім охорони, зберігання, підтримання в належному функціональному і якісному стані.

Припинення адміністративного арешту активів відбувається в зв’язку з відміною рішення керівника податкового органу про такий арешт, погашенням податкового боргу платника, ліквідацією платника, закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин з часу підписання відповідного рішення про його накладення.

 

4. Продаж активів, що знаходяться під податковою заставою

 

У випадку, коли інші заходи по погашенню податкового боргу, не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи по залученню додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів, які знаходяться в його власності, а за їх недостатності – шляхом продажу інших активів такого платника.

 

5. Списання безнадійного податкового боргу.

 

У випадку визнання податкового боргу безнадійним, податковий орган здійснює списання такого боргу. Безнадійним є, наприклад, податковий борг платника, визнаного банкрутом або фізичної особи в разі смерті і недостатності майна, на яке може бути спрямоване стягнення. Списання податкового органу здійснюється щоквартально в порядку, що визначається центральним податковим органом з погодженням з Міністерством фінансів України.

 

 

Термінологічний словник ключових понять теми.

 

Арешт активів – заборона вчиняти платником податків будь-які дії відносно своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій по охороні, зберіганню і підтриманню в належному функціональному і якісному стані.

Податковий обов’язок – обов’язок платника податку сплатити в бюджети або в державні цільові фонди відповідну суму коштів в порядку і строки, встановлені податковим законодавством.

Податковий борг – податковий обов’язок ( з врахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджений платником податку або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового обов’язку.

Податкова застава – спосіб забезпечення податкового обов’язку платника податків, не погашеного в строк.

Податкова вимога – письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Податкове повідомлення – письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язки платника податків сплатити суму податкового обов’язку, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених посадковим законодавством.

Повний арешт активів – виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого.

Умовний арешт активів – обмеження платника податків відносно реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції з такими активами.