Поняття та принципи демократії. Сучасна модель демократії, її риси. Сучасні концепції демократії. Протиріччя становлення демократії в Україні.
Відмінності громадських рухів від партій
Ознака | Громадські рухи | Партії |
1.Ідейна орієнтація | Не дотримаються певної ідейно-політичної орієнтації; виникають групи і течії, які можуть розходитись в поглядах. | Об’єднання однодумців. |
2. Соціальна база Мета | Широка Намагаються вирішити, як правило, важливі соціальні-політичні проблеми з певною метою. В більшості випадків, досягнувши її, припиняють існування. | Обмежена Мають комплекс цілей. |
3. Ставлення до влади | Намагаються впливати на владу, але самі, як правило, не добиваються її. | Виникають для завоювання влади, потім діяльність спрямована на її утримання та зміцнення. |
4.Організаційна структура | Мають ядро – ініціативні групи, координаційні ради, але відсутня внутрішня дисципліна. Розвиваються на основі солідарності і самостійності добровільних учасників. | Мають формальну внутрішню ієрархію, дисципліну. |
5. Членство | Не мають формального колективного чи індивідуального членства. | Мають. |
Що таке демократія? Термін «демократія» походить від грецького demos – народ і kratos – влада, що означає «народовладдя». Дослідники стверджують, що вперше цей термін зустрічається у творчості давньогрецького мислителя Геродота.
У науковій літературі термін «демократія» має такі основні значення:
· народовладдя, яке передбачає участь усіх громадян в управлінні суспільними та державними справами;
· форма державного правління, яка дозволяє різноманітним суспільним групам брати участь в управлінні;
· реальна свобода для всіх. Саме свободу Аристотель вважав основною засадою демократичного ладу.
Демократія – це така форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства. Зміст демократії складають права і свободи людини, рівність, соціальна справедливість, солідарність.
В.Кротов: Демократія – це державний устрій країни, який показує, чого вартий її народ.
Пряма демократія – це безпопередній вираз особою своїх політичних прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень. Плебісцитарна демократія відрізняється від прямої тим, що пряма демократія передбачає участь громадян в усіх стадіях політичного процесу, а при плебісцитарній можливості політичного впливу громадян обмежені і зводяться до голосування «за» чи «проти» певного законопроекту чи рішення. Представницька демократія – це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх представників (депутатів), які покликані виражати їхні інтереси.
За словами американського президента А.Лінкольна, демократія – це «влада народу, із народу і для народу». Головною особливістю кожної демократичної системи є принцип: ніхто не має права змушувати людину підкорятися владі, яку вона не обирала і яка не відстоює її інтереси та загальне добро народу.
Демократію характеризують:
· визначення народу єдиним джерелом влади, сувереном у державі;
· рівноправність громадян (як мінімум – рівність їх виборчих прав);
· підпорядкованість меншості волі більшості при прийнятті рішень та їх виконанні;
· виборність законодавчих органів влади;
· пріоритет прав людини над правами держави;
· обмеження влади більшості над меншістю;
· повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;
· верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;
· розподіл влад з метою недопущення її надмірної концентрації в єдиному центрі.
Принципи та основні ознаки демократії:
1) Принципи більшості. Рішення з певного питання вважається прийнятим, якщо його підтримує більшість від тих, хто бере участь у прийнятті рішення. Проте дії більшості не можуть ліквідовувати права меншості, які захищаються демократичними законами та політичними інститутами держави. Влада більшості повинна гармонійно поєднуватися з гарантіями права різноманітних меншин-етнічних. Політичних, релігійних та ін..
2) Право меншості на опозицію. Більшість і меншість громадян рівні у своїх правах і свободах. Безвладна меншість повинна мати можливість для створення опозиції у суспільстві. Більшість не повинна використовувати свою владу з метою придушення інакодумства. Опозиція має можливість вільно розповсюджувати свої ідеї у суспільстві, а це необхідно для того, щоб громадяни могли спів ставляти і вибирати найефективніші програми розвитку суспільства.
3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія інколи розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб’єктами політичного процесу.
4) Принцип активної участі громадян у політичному житті суспільства. Демократія є стабільною лише тоді, коли у її розвитку бере активну участь значна частина громадян. Прагнучи не лише зберегти свою свободу, але й розширити її, громадяни обговорюють політичні програми, є учасниками політичних дискусій, голосують тощо. Як мінімум, громадяни повинні цікавитися тими проблемами, з якими стикається суспільство, щоб зробити компетентний вибір на виборах в органи державної влади та місцевого самоврядування. Політичне невігластво породжує політичну апатію, яка в свою чергу призводить до диктатури.
Сучасна модель демократії – плюралістична демократія.Це система представницького правління, за якою уряди обираються народом і є відповідальними перед ними.
Демократичній системі правління притаманні такі ознаки:
· можливість змінити уряд без застосування сили;
· легітимність опозиції;
· вільна преса, відсутність цензури;
· можливість висловлення різних ставлень, оцінок, критики органів державної влади та місцевого самоврядування;
· високий рівень участі громадян у політичному процесі;
· гарантовані права та свободи людини й громадянина;
· регулярні чесні конкурентні вибори, у яких беруть участь усі групи населення;
· по-справжньому конкурентна боротьба за владу.
Основними ознаками демократії є:
· права і свободи, якими реально володіє кожна людина в суспільстві: свобода слова, друку, зборів, право на рівну захищеність законом тощо
· свобода засобів масової інформації. ЗМІ покликані оперативно й об’єктивно інформувати людей про внутрішньо- та зовнішньополітичні події для того, щоб особа могла усвідомлено розібратися у питаннях політичного життя
· рівність усіх громадян перед законом. Усі мають право на рівну захищеність законом. Держава покликана встановити рівноправні відносини між усіма громадянами, утверджувати рівність усіх громадян перед законом
· система стримувань і противаг. Вона включає в себе два основних елемента – федералізм і розподіл влади.Федералізм – це розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади. Розподіл влади – це розподіл владних функцій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. У систему стримувань і противаг входить й контроль за діяльністю органів влади зі сторони виборців
· наявність політичного й ідеологічного плюралізму. Плюралізм передбачає багатоманіття ідей, теорій, багатопартійність. Він не дозволяє узурпувати владу одній політичній силі, що може привести до диктатури та тиранії
· можливість громадян відкрито висловлювати та виражати свій протест проти політики уряду, дій інших політичних і суспільних структур. Форми протесту – найрізноманітніші: демонстрації, пікети, петиції, страйки, марші протесту тощо.