Українське національне відродження періоду національно-визвольних змагань.
Національно-культурне відродження в Україні та його занепад (1917-1939 рр.). Особливості розвитку світової культури.
Лекція 6.
Контрольні запитання.
1. Хто представляв у мистецтві Галичини кінця 19-початку 20 ст. демократичні та реалістичні тенденції?
2. Хто з українських малярів-імпресіоністів став широко відомим у Західній Європі?
3. Значення творчості Василя та Федора Кричевських для українського та світового мистецтва.
4. Київська малювальна школа.
5 Міжнародне визнання творчості Олександра Мурашка.
6. Живописна творчість Т.Шевченка.
7. Кого можна вважати українськими передвижниками?
8. Товариство південно-російських художників.
9. Українська тематика творчості І.Репіна.
10. Коли була створена Українська Академія мистецтв?
11. Одеська малювальна школа.
12. Дайте характеристику творчості С.Васильківського.
13. Які пам'ятники належать українському скульптору І.Мартосу?
14. Коли класицизм став офіційним стилем в архітектурі в Україні?
Висновки.
Українське мистецтво у ХІХ ст. розвивалося поруч з російським мистецтвом таким чином, що розділити їх важко. Але український народ зробив великий внесок у розвиток музики, живопису, архітектури та інших видів мистецтва цього часу. І цей внесок є спільним надбанням.
План лекції.
1. Українське національне відродження періоду національно-визвольних змагань.
2. Радянська українізація та культурна революція. Освіта та наука.
3. Художня культура українського Розстріляного Відродження.
А. Література.
Б. Мистецтво (живопис, скульптура, архітектура; музика; театр, кіно).
В.Релігія.
Національна революція в Україні призвела до колосального злету національного самоусвідомлення народу, духовного піднесення її інтелігенції, посіяла надії на краще майбутнє, відновлення української державності, розквіт української культури.
Українські уряди, які виникли в цей час (УНР, Гетьманської Держави, УНР-Директорії), послідовно провадять політику українізації, яка полягала у підтримці української мови, розвитку української середньої та вищої освіти, книгодрукування, наукових закладів, музейних установ, бібліотек, мистецьких об'єднань тощо.
Але малий строк діяльності цих урядів та брак коштів не дали відновити загублені традиції та створити міцну основу для культурного розвитку нації. За 4 місяці своєї влади (28 листопада 1917 - 29 квітня 1918), в умовах жорстокої політичної та військової боротьби Центральна Рада спромоглася лише створити українське Міністерство освіти (міністр В.Прокопович), яке склало плани українізації школи, нові навчальні плани для них, проекти створення українського університету в Кам'янець-Подільському, народних університетів у Києві, Харкові та Одесі, Педагогічної Академії та Академії Мистецтв в Києві. Деякі з цих проектів почали втілюватися в життя. Створено перші українські гімназії (восени 1917 р. - 53), відкрито українські видавництва, видано майже 700 назв українських книжок, виходило 63 українських періодичних видань Українізація державних установ та школи зустріла відчайдушну протидію старого чиновництва, викладачів гімназій та вузів, деяких батьків, обіжники міністерства викликали саркастичні відповіді провінційних установ. Це також затримало реалізацію планів уряду та міністерства. Але саме в цей час було закладено підвалини подальших успіхів у галузі культури Гетьманського уряду, а також, зрештою, основні засади радянської українізації.
За 7,5 місяця гетьманської влади (29 квітня - 14 грудня), власне, була далі продовжена культурницька політика Центральної Ради. Восени 1918 р. в Україні вже було 150 українських гімназій, у жовтні відкрито українські університети у Києві та Кам'янець-Подільському, покладено початок створенню Державного українського архіву, Національної галереї мистецтв, Українського історичного музею, Української національної бібліотеки, Українського театру драми та опери, Державної капели під керівництвом О.Кошиця, Українського Державного Симфонічного Ансамблю під керівництвом композитора та диригента О.Горілого (Горелова).
Українська Академія Наук. Було проголошено створення Української Академії Наук. Її попередницею було НТШ у Львові (1973-1893). Урочисте відкриття Академії відбулося 24 листопада 1918. На посаду президента Академії гетьман П.Скоропадський запросив М.Грушевського, але той з політичних міркувань відмовився. Тоді наказом гетьмана президентом був призначений В.Вернадський, який в цей час перебував в Україні, рятуючись від більшовицької революції, і дав згоду очолити першу в Україні наукову академічну установу. Створено 3 відділу Академії: фізико-математичний, соціально-економічний та історико-філологічний. Уряд призначив президію Академії та перших академіків (по три на кожне відділення: М.Василенко, А.Кримський, О.Левицький, Д.Багалій, М.Петров, С.Єфремов, М.Туган-Барановський, М.Сумцов та ін.), інших академіків мала обирати сама Академія.