Мовою документа
З листа ЦК КПЮ радянському керівництву
(квітень 1948 р.)
...Повинні насамперед підкреслити, що нас страшенно здивували тон і зміст листа. Ми вважаємо, що причини для такого змісту листа, звинувачень і позицій з окремих питань — у недостатньому розумінні нашої ситуації. ...Як би хтось з нас не любив країну соціалізму — СРСР, він не може в будь-якому випадку менше любити свою країну, яка теж будує соціалізм.
...З Вашого листа від 27 березня випливає, що в нас проводиться антирадянська критика, критика ВКП(б). Стверджується, що з такою критикою виступають керівники КПЮ, що ця критика ведеться за спинами мас, членів партії. Названі імена Джиласа, Вукмановича, Кидрича, Ранковича. Таким чином, наведені імена кількох найвідоміших і популярних керівників нової Югославії, перевірених у багатьох складних ситуаціях. ...Нам дуже важко зрозуміти, як можна висувати такі серйозні звинувачення і не наводити їх джерела. Ще більш дивними виглядають порівняння наших керівників з попередніми висловлюваннями Троцького. У листі цитуються деякі заяви, які начебто мали місце, як, наприклад, «ВКП(б) вироджується», «СРСР намагається економічно підкорити Югославію», «в СРСР панує великодержавний шовінізм».
Ми вважаємо, що на основі нєперевірених даних неправильно робити висновки і висувати звинувачення проти людей, які мають дуже великі заслуги в справі популяризації СРСР у Югославії і неоціненні заслуги у. Визвольній війні. ...Такі люди не можуть діяти з метою «підриву радянської системи», оскільки це означало б зрадити свої переконання, своє минуле. Називати таких людей дворушниками страшно і принизливо.
...У багатьох радянських людей склалася помилкова думка, начебто симпатії широких народних мас Югославії до СРСР виникли самі по собі, на основі якихось традицій, які беруть початок ще з часів царської Росії. Це не так. Любов до СРСР не виникла сама по собі, її наполегливо несли в маси ... теперішні керівники нової Югославії, включаючи в першу чергу і тих, кого в листі так важко звинувачують.
...На підставі чого в листі стверджується, що в нашій партії немає демократії? Можливо, на основі інформації Лаврентьєва (авт. посол СРСР в Югославії)? Звідки в нього така інформація? Ми вважаємо, що посол не вправі ні від кого вимагати повідомлень про роботу нашої партії —- це не його справа. Таку інформацію може отримати ЦК ВКП(б) від ЦК КПЮ. ...Ми не можемо повірити в те, що ЦК ВКП(б) міг би взяти під сумнів заслуги і результати, досягнуті нашою партією сьогодні. Ми пам'ятаємо, що таке зізнання неодноразово виражали не тільки багато керівників СРСР, але і сам товариш Й. Сталін. Одночасно ми стоїмо на позиції, що в суспільному перетворенні Югославії є багато специфічних рис, які можна з користю застосувати в революційному розвитку інших країн, і це вже застосовується. Це не значить, що ми кидаємо тінь на роль ВКП(б), на суспільну систему в СРСР. Навпаки, ми вивчаємо і переймаємо як приклад радянську систему, але мова йде лише про те, що в нашій країні ми будуємо соціалізм у дещо інших формах. На даному етапі, у специфічних умовах, що існують у нашій країні, з урахуванням міжнародного становища, яке склалося після Визвольної війни, ми намагаємося використовувати ті форми роботи по будівництву соціалізму, які найбільш підходять. Ми робимо це не для того, щоб довести, що наш шлях кращий за той, яким іде Радянський Союз, не вигадуємо чогось нового, а робимо те, що підказує життя.
...СРСР і Югославія життєво зацікавлені у встановленні тісних зв'язків. Але для цього необхідна абсолютна взаємна довіра, без якої не можуть існувати міцні стосунки між нашими двома країнами. Радянські люди, у першу чергу керівники, повинні вірити в те, що нова Югославія з її нинішнім керівництвом непохитно йде до соціалізму! Необхідно вірити, що СРСР має в особі Югославії під її нинішнім керівництвом вірного друга і союзника, готового у випадку важких випробувань ділити добро і зло з народами, СРСР.
Зі спогадів М. Джиласа, члена ЦК Союзу комуністів Югославії (СКЮ)
Сталін переслідував дві мети. Перша — підкорити Югославію і через неї всю Східну Європу. Був й інший варіант. Якщо не вийде з Югославією, то підкорити Східну Європу без неї. Другий у нього вийшов...
Про це ніде не писалося, але я пам'ятаю з довірливих бесід, що в країнах Східної Європи — Польщі, Румунії, Угорщині — існувала тенденція до самостійного розвитку...
У 1946 р. я був на з'їзді чехословацької партії у Празі. Там Готвальд говорив, що рівні культури Чехословаччини і Радянського Союзу різні. Він підкреслював, що Чехословаччина — промислово розвинута країна і соціалізм у ній буде розвиватися інакше, у більш цивілізованих формах, без тих потрясінь, що були в Радянському Союзі, де індустріалізація долала дуже важкі етапи. Готвальд виступав проти колективізації в Чехословаччині. По суті його погляди не дуже відрізнялися від інших.
Готвальду не вистачило характеру для боротьби зі Сталіним. А Тіто був сильною людиною... Не вдалося відстояти свою позицію і Гомульці. На одному із засідань Комінформбюро Гомулька говорив про польський шлях у соціалізм.
Дімітров також думав про самостійний розвиток.