Політичну пасивність, різке зниження політичної участі людей зумовлюють нестатки, життєві клопоти й труднощі, злидні, безнадійність спроб змінити життя на краще.

Форми та рівні політичної участі.

Політична участь — залучення людей до процесу політико-владних відносин, здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої; вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.

Культура політичної участі визначається рівнем володіння соціальними суб'єктами процедур і регламентів здійснення політичних акцій і заходів, настановами на погодженість існування різноманітних соціальних груп.

Мотивами політичної участі є:

▪ підвищений інтерес до політики, спрямований на пізнання сутності політичних подій, їх значення для життя суспільства;

▪ прагнення до соціального єднання, до конформізму, наслідування;

▪ кар'єра, задоволення честолюбних намірів.

Розрізняють типи політичної участі:

▪ індивідуальний;

▪ колективний;

▪ добровільний;

▪ примусовий;

▪ активний;

▪ пасивний;

▪ традиційний;

▪ новаторський;

▪ законний;

▪ нелегальний.

Конкретними формами політичної участі є:

▪ вибори;

▪ референдуми (всенародне волевиявлення (голосування чи опитування з важливого державного або суспільного питання);

▪ участь у діяльності політичних партій, зборів підписів;

▪ мітинги;

▪ демонстрації;

▪ страйки тощо.

Особливою формою політичної участі є вибори, які формують центральні органи влади (президент, віце-президент, парламент) та органи місцевого самоврядування різних рівнів. Вони стимулюють політичну активність населення. У центрі передвиборчої боротьби здебільшого перебувають питання внутрішньої та зовнішньої політики, а результати голосування громадян визначають курс майбутнього уряду всередині країни та на міжнародній арені. Вибори супроводжуються зіткненням політичних сил, боротьбою не лише осіб, а й політичних платформ, політичних курсів, часом діаметрально протилежних.