Типи і види політичної поведінки

Політична поведінка розкривається такими поняттями як «політична діяльність», «політична активність» та «політична участь».

Політична діяльність – це різноманітні дії людей у сфері політики.

Політична активність означає бажання вдосконалювати політичний порядок, прагнення брати участь у політичних акціях, відстоюючи свої політичні права та інтереси.

Політична участь означає залучення до форм політики, які не пов’язані з професійною політичною діяльністю – вибори, референдуми, мітинги, демонстрації тощо.

Політична поведінка – це будь-яка форма участі у здійсненні влади або протидії її здійсненню.

М. Вебер виділяв три типи політичної поведінки залежно від участі людей у здійсненні влади:

· політики за випадком, тобто ті, для кого політика не професійне заняття, а означає участь у виборах, присутність на політичних зборах, мітингах тощо;

· політики за сумісництвом, ті хто на непрофесійній основі працює у представницьких органах влади, політичних партіях, бере участь в обговоренні політичних рішеннь;

· політики за професією розглядають політичну діяльність як основне професійне заняття та основне джерело існування і реалізують його через постійну роботу в політичних інститутах, або завдяки політичному лідерству. Це політики за професією – живуть «для» або «за рахунок» політики.

 

Типологія польських дослідників:

Політична поведінка може бути двох типів:

  • Відкрита (політична дія)
  • Закрита (політична бездіяльність або іммобільність)

В межах відкритої політичної поведінки особа може виконувати наступні політичні ролі:

· член суспільства із незначним політичним впливом, незначною активністю та інтересом до політики,

· член гром.організації, суспільного руху

· член політичної партії, тобто цілеспрямовано і з власної волі бере участь у політичному житті;

· громадський або політичний діяч

· професійний політик

· політичний лідер – загальновизнаний політичний діяч

Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах:

  • виключеність з політичних відносин внаслідок низького рівня розвитку особи
  • виключеність з політичних відносин внаслідок розчарування або байдужості
  • політична апатія як форма неприйняття політичної системи (н, результат окупації)
  • політичний бойкот як вияв активної ворожості до політичної системи.

 

У політичній поведінці як колективній дії залежно від ступеня активності її учасників виокремлюють такі основні групи:

  • лідери – очолюють політичні організації, сприяють їх згуртуванню і досягненню цілей
  • послідовники – підтримують висунуті лідерами цілі як такі, що відповідають їх інтересам, їх поведінка характеризується різним ступенем активності та участі
  • активісти– посередники між лідерами і послідовниками, організують учасників політичного руху, постачають лідерам інформацію про його розвиток
  • лідери думки – справляють на поличну організацію чи рух не організаційний, а інтелектуальний вплив (письменники, поети, журналісти, ведучі телепрограм.)