Теорія раціональних очікувань

Розвиток економічної теорії на рубежі ХХ-ХХІ ст.

В економічній теорії на перший план вийшли неокласичні погляди, які наголошували на свободі підприємницької діяльності й обмеженні втручання держави в господарське життя.

Ця теорія одержала широке поширення із середини 70-х років ХХ ст. Провідні розроблювачі теорії раціональних очікувань - Роберт Лукас, Томас Сарджент, Нейл Уоллес. У центрі цієї теорії перебувають економічні агенти здатні швидко пристосовуватися до мінливої господарської кон'юнктури завдяки раціональному використанню всієї одержуваної інформації.

Теорія раціональних очікувань виходить із наступних фундаментальних передумов:

а) споживачі, підприємці й робітники розуміють як функціонує економіка, здатні оцінити майбутні результати політичних і економічних змін і вибирають лінію поведінки, що відповідає їхнім власним інтересам;

б) ринки висококонкурентні, а ціни й ставки зарплати швидко пристосовуються до змін попиту та пропозиції.

Сполучення раціональних очікувань і миттєвого пристосування ринку робить безпорадною будь-яку дискреційну стабілізаційну політикові.

Рівень цін

---------------------------------------------------------------------------- ►

Реальний ЧНП

Раціональні очікування й модель «сукупний попит - сукупна пропозиція»

Наприклад, якщо уряд збільшить пропозицію грошей, бажаючи збільшити реальний обсяг виробництва, населення почне захисні міри (чекаючи інфляції робітники зажадають збільшення зарплати, а підприємці збільшать ціни), у результаті реальний обсяг виробництва не зміниться.

Таким чином, на думку прихильників теорії раціональних очікувань дискретна політика як мінімум марна, тому її краще замінити політикою монетарного правила. Хоча прихильники теорії також як і монетаристи наполягають на встановленні монетарного правила, їхня аргументація відрізняється від аргументів монетаристів. Прихильники теорії раціональних очікувань вважають, що неефективність будь-якої
дискретної політики обумовлена не політичними помилками, а реакцією людей на очікувані результати цієї політики. Теорія раціональних очікувань абстрагується від таких явищ як недосконала конкуренція, державний сектор, криза, неповнота інформації й т. п.