Військові службові злочини

Злочини проти встановленого порядку збереження військової таємниці

Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422 КК).

Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок збереження державної і військової таємниці.

Об’єктивна сторона цього злочину: розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради (ч. 1); втрата документів або матеріалів, що становлять таку саму таємницю (ч. 2).

Державна таємниця — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Із суб’єктивної сторони розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю і порушення встановлених правил поводження із документами, матеріалами або предметами може бути вчинено як умисно, так і через необережність, щодо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 422 КК) — вина лише необережна.

Суб’єктом розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, може бути будь-який військовослужбовець, якому відомі ці відомості; щодо втрати документів — військовослужбовці, яким були довірені по службі ці документи (матеріали, предмети).

Безпосереднім об’єктом цих злочинів є нормальна діяльність органів військового управління і встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх службових обов’язків.

Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (ст. 423 КК).

Об’єктивна сторона цього діяння полягає в незаконному використанні транспортних засобів, споруджень чи іншого військового майна, а також незаконному використанніпідлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду (ч. 1) або спричинило тяжкі наслідки (ч. 2).

Суб’єктивна сторона злочину — умисна чи змішана форма вини. При цьому діяння вчинюється лише з прямим умислом, а щодо наслідків вина може бути як умисною, так і необережною.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мотив: а) корисливі мотиви (прагнення шляхом зловживання одержати незаконну матеріальну вигоду або позбутися матеріальних витрат); б) інші особисті інтереси (бажання просунутися по службі, одержати винагороду, уникнути відповідальності за недоліки у роботі тощо); в) інтереси третіх осіб (прагнення догодити керівництву, надати переваги родичам чи пільги іншим фізичним або юридичним особам тощо).

Суб’єкт цього злочину — військові службові особи, тобто військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Істотна шкода в статтях 423-426 КК, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, — це шкода, яка в 250 і більше разів перевищує НМДГ, а тяжкі наслідки — шкода, яка у 500 і більше разів перевищує НМДГ.

У частині 3 ст. 423 КК встановлена відповідальність за діяння, передбачені в ч. 1 ст. 423 КК, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424 КК).

З об’єктивної сторони для перевищення влади або посадових повноважень характерним є очевидний вихід посадової особи за межі наданих їй законом прав і повноважень. Як перевищення влади або посадових повноважень кваліфікується:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої посадової особи
даного відомства чи посадової особи іншого відомства;

б) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені
лише колегіально;

в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках,
з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, — за від-
сутності цих умов;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Суб’єктивна сторона і суб’єкт такі самі, як у ст. 423 КК.

У частині 2 ст. 424 КК встановлено відповідальність за застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого, а в ч. 3 — за діяння, передбачені ч. 2 цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також за діяння, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, за ч. 4 — за ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК).

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою своїх службових обов’язків, що заподіяло істотну шкоду діяльності органів військового управління, інтересам військової служби або правам та інтересам військовослужбовців або інших осіб, що охороняються законом (ч. 1), спричиненні тяжких наслідків (ч. 2), а за ч. 3 — у вчиненні цих діянь в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Суб’єктивна сторона недбалості найчастіше виявляється в необережній формі винияк щодо діяння, так і його наслідків. Можлива й змішана форма вини — умисел до діяння і необережна форма вини до наслідків цього діяння.

Суб’єкт цього злочину — військова службова особа.

Бездіяльність військової влади (ст. 426 КК).

Об’єктивна сторона цього злочину полягає в умисному неприпиненні злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушенні військовою службовою особою, яка є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також в іншому умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 1) або спричинило тяжкі наслідки (ч. 2).

Суб’єктивна сторона бездіяльності найчастіше виявляється в необережній формі винияк щодо діяння, так і його наслідків. Можлива й змішана форма вини — умисел до діяння і необережна форма вини до наслідків цього діяння.

Суб’єкт цього злочину — військова службова особа.

У частині 3 ст. 426 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.