Визначення ключових понять
Загальні положення щодо участі адвоката в адміністративному процесі
Конституція України в статті 59 проголосила найважливішу соціальну функцію адвокатури — забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах.
1 вересня 2005 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ). Оскільки це зовсім новий для України нормативний акт, слід окремо зупинитись на деяких його положеннях.
Статтею З КАСУ передбачено такі визначення понять:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі — адміністративна справа) — переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
2) адміністративний суд — суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
3) суд — суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів адміністративного суду;
3) адміністративне судочинство — діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАСУ;
4) адміністративний процес — правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;
5) адміністративний позов — звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
6) суб'єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
7) позивач — особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позовну заяву до адміністративного суду;
9) відповідач — суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернено вимогу позивача;
10) письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених КАСУ;
11) розумний строк — найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
12) постанова — письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову;
13) ухвала — письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги;
13) адміністративний договір — дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди;
15) публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.