Використання середніх показників та показників варіації для оцінки ризиків

Класифікація ризиків

 

Виділяють такі основні види ризику:

систематичний ризик, тобто ризик кризи фінансового ринку;

несистематичний ризик, тобто ризик поєднання всіх видів ризику, пов’язаних із конкретними фінансовими інструментами;

селективний ризик – ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля;

часовий ризик – ризик емісії, купівлі або продажу цінного паперу у невідповідний час, що тягне за собою втрати;

ризик законодавчих змін (можуть змінитися умови емісії, вона може бути визнана недійсною і таке інше);

ризик ліквідності – ризик, пов’язаний з можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості;

інфляційний ризик – ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримують інвестори за фінансовими інструментами, знецінюються швидше, аніж зростають, інвестор зазнає реальних втрат.

 

Фактори, які стосуються фінансового ризику і впливають на його рівень, умовно можна поділити на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивні фактори – це ті, що безпосередньо не залежать від дій керівництва підприємства (фірми), але повинні враховуватися при підготовці і прийнятті рішень, наприклад, інфляційні процеси, дії конкурентів, політичні та економічні кризові явища, екологічні вимоги, митні пільги, режим найбільшого сприяння, можливість діяти у вільних економічних зонах, зміни в податковій політиці держави тощо.

Група суб’єктивних факторів характеризує саме підприємство (фірму) та внутрішні умови його функціонування, зокрема виробничий потенціал, наявність висококваліфікованих працівників та управлінського персоналу, організацію діяльності фірми, наявність кооперативних зв’язків, рівень технології тощо.

Причини, які зумовлюють необхідність виникнення ризикових фінансових рішень на підприємстві, бувають внутрішнього і зовнішнього походження.

Оцінка ризику – свого роду мистецтво, засноване на поєднанні наукових методик та інтуїції експертів, аналітиків. Вона базується на одночасному врахуванні багатьох суперечливих факторів, використанні різноманітних теоретичних підходів і знанні прецедентів практики.