Таблиця 2.1. Етапи створення і реєстрації підприємства.

Завдання статуту — дати найбільш повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного суб'єкта підприємницької діяльності, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування та розпорядження його коштами і прибутком. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, як правило, складається з таких розділів (статей).

Література

1. Господарський Кодекс України від 16.01.2003. - № 436 – IV. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. № 18, № 19 – 20, № 21 -22. (зі змін. і доп.)

2. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – 4 – те вид. стер. – К.: Т – во «Знання», КОО, 2008. – 302 с.

3. Винагородська А.М. Основи підприємництва. Навч. посіб. – 2 – ге вид. - випр. і доп. – К.: Кондор. – 2005. – 544 с.

4. Кучеренко В.Р., Доброва Н.В., Квач Я.П., Осіпова М.М.Основи бізнесу. Практичний курс (збірник вправ, задач, тестів та ситуат. завдань): Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2010. – 176 с.

5. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Навч. посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 280 с.

6. Основи бізнесу: навч. посіб. / Я.С. Ларіна, С.В. Мочерний, В.М. Фомішина, С.І. Чоботар. – К.: ВЦ «Академія, 2009 .- 384 с.

7. Основи підприємництва. Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ Депутат В.І., Кожем‘яченко О.О., Овчаренко Л.В. та ін. / за заг. ред. Круша П.В., Подвігіної В.І., Сердюка Б.М. – К.: КНТ, 2009. – 64 с.

ТЕМА 2. ПІДПРИЄМСТВО В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

План

1. Поняття підприємства. Місія, цілі, напрями діяльності підприємства.

2. Правові засади функціонування підприємств в Україні.

3. Класифікація підприємств за різними ознаками, різновиди об‘єднань підприємств та господарських товариств.

4. Виробнича і загальна структури підприємства.

1. Поняття підприємства. Місія, цілі, напрями діяльності підприємства.

Підприємство - це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає послуги).

Місією сучасного підприємства є виробництво продукції (надання послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

Встановлені, на основі загальної місії загальнофірмові цілі, повинні відповідати наступним вимогам:

- цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися вимірюванню.

- цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі; довготермінова мета має горизонт прогнозування 5 років, короткотермінова в межах одного року;

- цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності;

- цілі підприємства мають бути взаємно підтримуючими (дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не повинні перешкоджати реалізації інших цілей).

Головними напрямками діяльності підприємств є:

- вивчення ринку товарів (дослідження рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства);

- інноваційна діяльність (науково-технічні розробки, запровадження технічних і організаційних нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій);

- виробнича діяльність (формування маркетингових програм, забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами, розробка і дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції);

- комерційна діяльність (дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, належне стимулювання покупців);

- післяпродажний сервіс (гарантійне технічне обслуговування, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів під час нормативного строку служби);

- економічна діяльність (стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, система оплати праці, зовнішньо - економічна та фінансова діяльність);

- соціальна діяльність (підвищення рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій працівників, постійне підтримування на належному рівні умов праці та життя працівників).

 

2.Правові засади функціонування підприємств в Україні.

Основними документами діяльності підприємства є:

Статут підприємства - це певне зібрання обов'язкових правил, що регулюють його індивідуальну (їх сукупну) діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання.

Статут підприємства— це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства та розподілу прибутку, порядок реорганізації та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи. Статут підприємства — це його мала конституція, його основний закон.

1. Найменування та місцезнаходження фірми.

2. Загальні положення.

3. Предмет, цілі та напрями діяльності фірми.

4. Юридичний статус фірми.

5. Майно фірми.

6. Фонди фірми.

7. Виробничо-господарська діяльність.

8. Зовнішньоекономічна діяльність.

9. Прибуток фірми та його розподіл.

10. Відшкодування збитків.

11. Органи управління та контролю фірми.

12. Організація та оплата праці.

13. Компетенція та повноваження органів трудового колективу.

14. Облік та звітність.

15. Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація).

Установчий договір— це угода (договір), яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

В установчому договорі визначаютьсяпредмет угоди, назва та юридична адреса підприємства (фірми), статутний фонд, відповідальність засновників та інші умови функціонування підприємства (фірми). Зміст установчого договору — об'єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому головним для установчого договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Все це визначає відповідну структуру установчого договору, який містить такі розділи.

1. Преамбула.

2. Загальні положення договору.

3. Предмет договору.

4. Назва та місцезнаходження фірми.

5. Юридичний статус фірми.

6. Статутний фонд. Вклади учасників (засновників).

7. Права / обов'язки учасників (засновників).

8. Управління фірмою.

9. Майно фірми. Розподіл прибутку.

10. Порядок виходу зі складу учасників.

11. Форс-мажор.

12. Розв'язання суперечок.

13. Умови припинення (розірвання) договору.

14. Умови та строки набуття договором чинності.

15. Інші умови.

Колективний договір - угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником), що укладається (уточнюється) щорічно і не суперечить чинному законодавству.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією будь-якого підприємства, яке використовує найману працю.

Для створення та початку діяльності підприємства (фірми) необ­хідний стартовий капітал. Цю функцію виконує статутний фонд. Статутний фонд— це сукупність грошових коштів та майна, яка необхідна для організації та початку функціонування підприємства (фірми).

Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі потреби також додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна — будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав — на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об'єктами, а також на використання винаходів, ноу-хау, інших об'єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного за­сновника (учасника) до статутного фонду обумовлюються в заснов­ницьких документах.

Підприємство може бути створене:

Відповідно до рішення власника майна або вповноваженого ним органу, організації-засновника.

Унаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним антимонопольним законодавством.

Через виокремлення зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів і за згодою власника майна.

Державна реєстрація підприємства є обов'язковою юридичної дією при його створенні, за якою підприємство офіційно вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його реєстрації.

Реєстрація підприємств є процесуально-правовою дією, внаслідок якої підприємства включаються до державного реєстру підприємства країни.

Відповідно до законодавства України підприємство визнається діючим, стає юридичною особою з дня його державної реєстрації. Діяльність незареєстрованих підприємств не допускається.

З іншого боку, підприємство вважається таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Назва і послідовність етапів Короткий зміст етапу Вид заключного документу
Рішення про створення підприємства Вибір виду діяльності підприємства. Пошук партнерів - засновників. Підготовка техніко - економічного обґрунтування. Техніко - економічне обгрунтування
Збори засновників Вибір організаційно - правової форми підприємства. Вибори або призначення керівника підприємства. Витяг з протоколу зборів
Підготовка засновницьких документів Підготовка проекту засновницького договору і статуту підприємства. Установчий договір і статут підприємства
Організаційно - підготовча робота Отримання інформації та бланків у реєстраційному відділі органу місцевої влади. Інформація та бланки документів
Звернення до нотаріальної контори Нотаріальне засвідчення підписів засновників і керівників створюваного підприємства. Нотаріальне засвідчення документів
Звернення до державного органу реєстрації Подання необхідних документів, включаючи додаткові та квитанцію про сплату реєстраційного збору. Свідоцтво про реєстрацію підприємства
Звернення до органу статистики Занесення підприємства до Єдиного державного реєстру і присвоєння йому ідентифікаційного коду. Ідентифікаційний код
Звернення до установи банку Оформлення документів та відкриття розрахункового рахунку, укладання договору на банківське обслуговування. Одержання номера розрахункового рахунку
Звернення до місцевого відділу ВС Подання заяви на одержання дозволу на виготовлення круглої печатки і кутового штампу. Дозвіл на виготовлення печатки і штампу
Звернення до гравірувальної майстерні Виготовлення печатки і штампів для новоствореного підприємства Кругла печатка і штамп

Державна реєстрація підприємства здійснюється державною адміністрацією за місцем знаходження підприємства (у виконавчому комітеті міської, районної ради або в державній адміністрації за місцем знаходження, або місцем проживання суб‘єкта).

Законодавством визначені також органи,які здійснюють державну реєстрацію окремих видів суб'єктів господарювання. Так, господарські товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструє Національний банк України в порядку, визначеному Законом "Про банки і банківську діяльність". Фондова біржа підлягає державній реєстрації Кабінетом міністрів України. Етапи створення підприємства описані в таблиці 2.1.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи є розміщення (місцезнаходження) його постійно діючого керівного органу (правління, дирекція, адміністрація тощо).

Місцем проживання суб'єкта підприємницької діяльності є за­реєстроване в установленому порядку постійне місце проживання громадянина-підприємця.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи — власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою подають до органу державної реєстрації такі документи:

— рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційно-пра­вової форми підприємництва;

— реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

— документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

— документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію (розмір ставок плати за реєстрацію суб'єктів підприємництва диференційований залежно від виду підприємства, а також від того, хто є засновником підприємства (юридичні або фізичні особи, для юридичних осіб – 10 неоподатковуваних мінімумів громадян; для фізичних осіб – 2 неоподатковуваних мінімуми громадян; у разі внесення певних змін, наприклад: назви або місця розташування – 30% від вартості реєстраційного збору). Одержані кошти за реєстрацію зараховуються до місцевого бюджету за місцем реєстрації);

---при необхідності для новостворюваного підприємства на земельній ділянці сюди входять також документи на право землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України.

Громадяни (фізичні особи), які мають намір займатися підприєм­ницькою діяльністю без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів, дві фотокартки, документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред'являють документ, що посвідчує особу.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання одного із засновників) або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації надсилають примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності й за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Для відкриття розрахункового рахунку у банку подаються такі документи: - заява про відкриття рахунку за встановленою формою;

- копія затвердженого статуту підприємства;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємства;

- заповнена банківська картка із зразками підписів і відбитку печатки підприємства.

Зразки своїх підписів на картці ставлять особи, які мають право першого і другого підпису на розрахунковому рахунку. Право першого підпису, завжди належить директору (голові) підприємства, другого підпису - бухгалтеру, а за його відсутністю, за рішенням директора, - особі, на яку покладається ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Картка із зразками підписів і відтиском печатки повинна бути завірена керівником організації-засновника або нотаріально. Після заповнення і оформлення вказані документи здають в обрану установу банку для відкриття рахунку. Перевіривши правильність заповнення документів, банк відкриває підприємству розрахунковий рахунок, проставляє його номер на оригіналі зареєстрованого статуту, скріплює підписом головного бухгалтера і відтиском гербової печатки банку, і в триденний термін банк зобов'язаний повідомити про це податкову інспекцію.

Перереєстрація суб'єктів підприємницького бізнесу здійснюється у порядку, встановленому для реєстрації.

Перереєстрація проводиться у разі зміни:

— форм власності, організаційної форми чи назви суб'єкта бізнесу,

— основних положень статуту.

Відмова у державній реєстрації підприємства вважається законною лише з двох підстав: внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підприємства; у випадку невідповідності установчих документів вимогам чинного законодавства. Не допускається відмова в державній реєстрації підприємств з мотивів його недоцільності.

Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, на підставі рішення суду, арбітражного суду у випадках визнання дій підприємця недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, засновницьким документам, а також при здійсненні нестатутної діяльності ( не повідомленням про зміну місця знаходження підприємства).

Окремі види підприємницької діяльності потребують спеціального дозволу (ліцензії).

Ліцензія -це документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

 

3.Класифікація підприємств за різними ознаками, різновиди об‘єднань підприємств та господарських товариств.

Відповідно до форм власності в Україні, встановлених Господарським Кодексом України від 2003 р., можуть діяти підприємства таких видів:

— приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи, з правом найму робочої сили (індивідуальне - на особистій власності фізичної особи та виключно його праці; сімейне - на власності та праці громадян - членів однієї сім'ї, що проживають разом і ведуть спільно своє господарство);

— колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

— господарське товариство;

— підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

— комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

— державне підприємство, засноване на державній власності.

Державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації, за рішенням Кабінету Міністрів України може бути перетворене в казенне підприємство. Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається за однією з таких умов: підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством; головним споживачем продукції підприємства (більш як 50 %) є держава; підприємство є суб'єктом природних монополій.