Періодизація розвитку українського правопису

Український правопис. Історична довідка.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Види орфограм: буквені і небуквені

Буквені:

а) вибір потрібної літери: ряска — разка (намиста)

б) наявність - відсутність літери: облич - обличчя.

Небуквені:

а) разом: вгору, мовби;

б) окремо: за те, знав би;

в) через дефіс: будь-що, віч-на-віч;

г) перенос слів: хо-джу, одно-складове;

д) апостроф: пів’яблука, В’ячеслав, миш’як.

Завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення орфографії.

2. Які існують орфограми за графічним вираженням?

3. Які ви знаєте принципи української орфографії?

4. Що таке графіка?

5. Який склад алфавіту української мови?

6. У чому виявляється зв'язок української графіки з орфоепією та орфографією?

Домашнє завдання:

1. Вивчити конспект лекції

2. Дати відповіді на питання самоконтролю

3. СРС 7. Орфографія. Принципи української орфографії. Українська графіка

Мета:опрацювати теоретичний матеріал з «Орфографії», розглянути принципи українського правопису, вміти визначати орфограми.

Тема 7.Орфографія. Принципи української орфографії. Українська графіка

План

1. Періодизація розвитку українського правопису

2. Розвиток правопису протягом XIX сторіччя

3. Пропозиції реформування правопису на початку XX сторіччя

4. Зміни в правописі у XX сторіччі

Література

1. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування : Навчальний посібник. – К. : Каравела, 2008. –с.131-143.

2. Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник.- 2- ге вид., виправ . і доповнен.- К.: Алерта, 2011.- с.67-68.,с. 510-531.

Завдання:

1.Скласти опорний конспект

Правопис (орфографія) є системою загальноприйнятих правил, що визначають способи відтворення мови на письмі. Без загальнонаціонального правопису не може обійтися жодна літературна мова, оскільки єдиний правопис сприяє усталенню мовних норм, а отже, й піднесенню мовної та взагалі національної культури.

У більш як тисячолітній історії українського правопису виділяють чотири періоди.

Перший період (XI XVI ст.) пов'язаний з пристосованою до особливостей староукраїнської мови орографічною традицією відомих просвітників та проповідників християнства Кирила й Мефодія.

Другий період (XVI XVII ст.) відбиває вплив на староукраїнське (здебільшого церковне) письмо південнослов'янської орфографії.

Третій період (XVII початок XIX ст.) започатковано виданою 1619 р. «Граматикою» українського мовознавця, письменника, церковного діяча й просвітника Мелетія Смотрицького. Орфографічні норми Смотрицького здобули зага-льноукраїнське визнання.

Четвертий період починається з першої чверті XIX ст., коли відбувалося формування нової української літературної мови на народній основі. Власно кажучи, саме цей період нам найбільше і цікавий, тому що саме в той час починається та розвивається формування сучасного українського правопису.