Блоковані складки

Складки поперечного вигину

Можуть виникати внаслідок тиску інтрузивних масивів, що направлений знизу (рис. 4, а) або ж в зв’язку з підняттям тектонічних блоків гірських порід, над якими полого, або горизонтально залягають верствуваті товщі (рис. 4, б).

 

Рис. 4. Механізм формування складок поперечного вигину.

а – вигин верстви осадових порід на лаколітом (хрестики); б – утворення судучної складки над при піднятим тектонічним блоком; стрілочками показаний напрямок тиску.

 

У випадку з інтрузивними масивами складки є місцевими куполоподібними. Рух матеріалу в них відбувається від центра складки до її периферії і тому потужність верств в центральній частині купола зменшується. Формування таких складок може завершитися утворенням конічних та радіальних розривних порушень.

У випадку підняття тектонічних блоків утворюються брилові складки. Вигинання верств, що зазнають розтягнення, відбувається над розривними порушеннями, утворюються флексури та в цілому складка набуває сундучну форму. На ділянках флексур можуть виникнути розривні порушення.

Куполоподібні складки у рудних полях розповсюджені, очевидно, достатньо широко. Але в деталях вони не описані. Брилові складки розвинуті досить широко, та їх роль у локалізації зруденіннь досить велика. Відомі численні поліметалічні, сурм’яно-ртутні родовища, які розвинуті в таких складках.

 

Такі складки утворюються при формування складок повздовжнього вигину з проковзуванням, але при особливих умовах, які визначаються обмеженою можливістю міжшарового проковзування порід. Механізм утворення блокованих складок можливо ілюструвати простим експериментом – згинанням пачки аркушів паперу, що затиснуті на кінцях (рис. 5). В результаті утворюється проста сундучна складка з розшарованим синклінальним ускладненням або більш складна двох- та трьохгорба блокована складка. На рудоносній площі проковзування пластів при формуванні складок можуть обмежувати дайки, що перетинають осадові товщі вхрест простягання, інтрузивні масиви та особливо тектонічні контакти інтрузивних масивів. Під час формування блокованих складок утворюються численні розривні порушення.

 

Рис. 5. Механізм формування блокованої складки.

а – первісне положення пластів; б – простий експеримент, що ілюструє механізм утворення блокованої складки; в – тригорба блокована складка.

 

Роль блокованих складок у локалізації сурм’яно-ртутних зруденінь детально досліджена на прикладах родовищ Середньої Азії (В.А.Невський, 1949). Дорудна тріщунуватість, безпосередньо впливає на розподіл та ступінь рудоносності окремих ділянок верств, та найбільш інтенсивно розвивається у синклінальних розшарованих частинах двох- та трьохгорбих складок. В таких роздроблених ділянках загальний об’єм тріщин, що заповнені рудними та жильними матеріалами, досягає 25-40%. Значно менше роздробленими і відповідно значно менш інтенсивно зруденілими виявляються антиклінальні перегиби блокованих складок. Іноді зруденіння локалізується на крилах складок.