Варіативність фразеологізмів

Стилістична диференціація

У складі української фразеології переважають фразеологізми з виразним експресивно-оцінним значенням, що використовуються для створення експресивного фону в усному й писемному мовленні. Вони співвідносяться з розмовним та художнім стилем, частина з них має знижено-просторічне забарвлення (молоти язиком, правити теревені, виляти (крутити) хвостом).

Деякі фразеологізми зорієнтовані на книжні стилі і вживаються як засоби урочистості, піднесеності (заключний акорд, Сізіфова праця, наріжний камінь, притча во язицех). Це здебільшого фразеологізми літературного походження.

Невелика частина фразеологізмів не має експресивно-оцінного забарвлення, а тому мають міжстильове вживання (група стилістично-нейтральних фразеологізмів): слушний час, без зайвих слів, спинитися на півдорозі.

У системі фразеологізмів взаємодіють дві цілком протилежні тенденції: тенденція до стабільності складників і граматичних зв‘язків між ними, з одного боку, і тенденція до оновлення компонентного складу та урізноманітнення морфологічного оформлення і синтаксичної організації – з другого. Друга тенденція спричиняється до модифікації фразеологізмів, що виявляється в іншому їх лексичному наповненні здебільшого одного з компонентів, пор.: наговорити (намолоти, наплести, набалакати) сім мішків (сім кіп, три мішки) гречаної вовни; як у бога (Христа) за пазухою (за дверима, за плечима, під покришкою). Фразеологічні одиниці, які зазнали змін у лексичному наповненні (складі) компонентів, називаються лексичними варіантами фразеологізмів. Видозміна граматичної форми компонентів, їх граматичних зв‘язків, спричиняється до появи граматичних варіантів фразеологізмів (дерти [задирати, задерти] носа; хоч кіл [кілок, кілля] на голові теши).

Отже, фразеологічні варіанти – це співіснуючі в мовній системі й утверджені традицією різновиди фразеологізмів, які мають те саме значення, але розрізняються одним або кількома компонентами лексичного складу або певними елементами (формами) граматичної структури.

До появи лексичних варіантів спричиняються насамперед:

1) синонімія рівноправних і нерівноправних лексем (тримати [держати] за зубами); брати, взяти (здіймати, здійняти, знімати, підіймати) на сміх (глум, глуз, кпи, кпини, висміхи), власне укр. і запозичених (ловити мить [момент, мент], стилістично нейтральних і маркованих (мати нечисту руку [лапу]; дати ляпаса [намордня, мордаса]);

2) метонімія (головою [лобом] мур пробивати; намилити голову (чуба, чуприну, шию, карк); бити по кишені [по гаманцю].

Появу граматичних варіантів зумовлюють такі явища:

1) паралелізм відмінкових закінчень (умиватися слізьми [сльозами]; ні богові [богу] свічка, ні чортові [чорту] кочерга);

2) паралелізм словотворчих засобів (з‘їсти [проїсти, попроїдати] зуби; плавом пливти [плисти]; замовити слово [слівце]; левова [лев‘яча] частина, ускочити по самі [самісінькі] вуха, поїдом [їдцем, їдьма] їсти);

3) уживання форм однини, множини і форм збірності (встромити палицю [палиці, паліччя] в колеса);

4) синонімія форм керування (прикусити язика [язик], дерти носа [ніс]) тощо.

У мові художньої літератури використовуються індивідуально-авторські, або оказіональні, варіанти фразеологізмів для досягнення певного стилістичного ефекту. Вони є наслідком заміни компонента фразеологізму іншим словом або словосполученням (пор.: камінь з душі скотився → з душі скотилася ціла каменоломня (П.Загребельний).) Іноді в одному фразеологізмі поєднується два семантично близьких або віддалених фразеологізми для досягнення гумористичного ефекту (фразеологічна контамінація): не нюхати пороху + не бачити смаленого вовка → не нюхати смаленого вовка.