Механізми творення фразеологізмів

Більшість фразеологізмів є результатом функціонального перетворення звичайних вільних словосполучень; вони зазнали образного переосмислення, яке спричинилося до втрати первинних лексичних значень відповідними компонентами та формування власне фразеологічної семантики. У цьому процесі важливу роль відіграли:

1. метафоризація (перенесення образу фразеологізму на дію чи поняття за схожістю: розбити глека, чоботи їсти просять)

2. метонімізація (інтегральне значення пов’язане зі значенням якогось компонента за суміжністю (покласти зуби на полицю, пропустити повз вуха)

3. порівняльна мотивація (як сіль у води, як з бадилля батіг, як муха у спасівку)

4. модусна мотивація (чорт носить, дурень набитий, клеїти дурня)

5. комбінована (вітер у кишенях свище, тримати нерви в руках)

Походження фразеології

Фразеологізми української мови різного походження. Виділяють три генетичні групи: 1) споконвічно українські фразеологізми; 2) запозичені фразеологізми; 3) фразеологізми-кальки й напівкальки. Споконвічно українські фразеологізми охоплюють спільнослов’янські (прийшли із спільнослов’янської мови і відомі більшості слов’янських мов), групуються навколо частин людського тіла (мати зуб, водити за ніс, бити в очі); східнослов’янські (вживаються у мовах східних слов’ян (під гарячу руку); споконвічно українські (облизня піймати, не до шмиги, на руку ковінька, збити з пантелику, на городі бузина, а в Києві дядько, вільний козак).

Запозичені фразеологізми – готові одиниці, що сформувалися в іншій мові і були перенесені на український мовний ґрунт без перекладу – в транслітерованому (ідея фікс, ва банк, аб ово “від яйця”,) або нетранслітерованому вигляді (прийшов, побачив, переміг). Найбільше запозичень із старослов’янської (нести хрест, камінь спотикання), російської (людина у футлярі, батьки і діти), латинської (табула раса), німецької (шляк трафив) та французької (поставити крапки над і) мов. Навіть з арабської білими нитками – біла мантик значить “без логіки”; відставної кози барабанщик – по-арабськи Кази — це суддя, а не коза.

Фразеологічні кальки – дослівний переклад іншомовного звороту: синя панчоха (з англ. мови); неточні, з відступами від мови-джерела – це напівкальки.

Системні відношення у фразеології

Полісемія фразеологізмів менш поширена, ніж полісемія лексична. Це пояснюється тим, що фразеологізм, якому властива метафоричність та високий ступінь абстракції, менш підлягає витворенню в нього переносного значення, бо воно повинно бути більш образним і абстрактним від попереднього. Розвиток полісемії у фразеології гальмується призначенням фразеологізмів: вони служать засобом створення образно-експресивних характеристик предметів і менше важать у комунікативній функції мови. Наприклад: роззявити рота (дивуватися); роззявити рота (загаятися, задивитися на щось).

Питання про фразеологічну омонімію остаточно не розв’язане, не вироблені критерії виділення омонімічних фразеологізмів. Розрив у семантиці фразеологізмів також є, що спричиняється до їх омонімічності, пор.: давати чосу: 1) бити, громити кого; 2) різко критикувати, лаяти когось; 3) тікати. Зв’язок останнього значення з попередніми омонімічний.

Як і лексеми, фразеологізми об’єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні синоніми або синонімічні фразеологізми – це фразеологізми, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи його різні сторони. На позначення людини невизначеного характеру: ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні пава ні гава; ні те ні се; ні богові свічка, ні чортові кочерга; ні швець ні жнець; ні грач ні помагач.

Фразеологічні антоніми – це мінімум два фразеологізми, які асоціюються в свідомості як такі, що при зіставленні взаємовиключають один одного за значенням, пор.: хоч у вухо бгай – згідливий і хоч кілок на голові теши – упертий.

Ляпати язиком і тримати язик за зубами

Як у Бога за пазухою – як горох при дорозі