Поняття соціальної структури та її елементи

Соціальна мобільність та її механізми.

Функціональнийта конфліктологічний підходи до соціальної стратифікації та проблеми нерівності.

Поняття соціальної стратифікації, її особливості у сучасному суспільстві.

Поняття соціальної структури та її елементи.

ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ

6.2. Поняття соціального інституту суспільства. Місце
соціальних інститутів у системі соціальних зв'язків.

Поняття соціальної структури можна розглядати в кількох аспектах: у широкому розумінні - це будова суспільства, система зв'язків між усіма його компонентами. Тобто соціальна структура характеризує різні види соціальних спільностей та відносин між ними: соціально-станові, класові, соціально-демографічні, соціально-етичні.

У вузькому розумінні соціальна структура - це соціально-класові спільності, соціальні групи, що утворюють ті чи інші соціальні верстви, а також відносини між ними.

Т.ч. соціальна структура суспільства- сутність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою, упорядкованих стосовно одна одної соціальних спільностей, соціальних верств, станів і відносин між ними.

Елементи соціальної структури:

Соціальна спільність- являє собою реально існуючу сукупність індивідів і відрізняється соціальними зв'язками та відносною цілісністю.

Основні чинники формування соціальної спільності:

1 - умови соціальної реальності, які вимагають об'єднання людей
(н-д, захист від зовнішніх ворогів);

2 - спільні інтереси значної кількості індивідів;

3 - розвиток державності та виникаючі разом знею форми
організації людей у вигляді соціальних інститутів;

4 - спільна територія, яка передбачає можливість міжособистісних
контактів {прямих і опосередкованих);

Соціальні спільності бувають формальні І неформальні, спонтанні та інституалізовані, історичні і прихідні і т.п.

Формуються соціальні спільності в результаті процесів диференціації та стратифікації.

До великих соціальних спільностей відносяться класи- форма соціальної спільності, яка утворюється на основі володіння виробленою власністю. К.Маркс вважав, що класові відносини передбачають


 




експлуатацію одного класу іншим, тобто один клас постійно присвоює продукт, що його виробляє інший клас.

М.Вебер основою утворення класів теж називає відношення до власності, але поряд з цим вводить поняття бюрократії як класу.

Верства- соціальна диференціація в межах ієрархічно організованого суспільства.

Соціальна група- певна сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки, і об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними та неформальними соціальними інститутами.

Формальна соціальна група- об'єднання людей на основі офіційного документу, юридичних норм, правил, установ тощо. Члени такої групи націлені на виконання певного виду діяльності і знаходяться в ієрархічно структурованій підпорядкованості (учнівський клас, студентська група, виробничий колектив, футбольна команда).

Неформальна соціальна група- складається стихійно, не має документів, що регламентують її існування, але утворюється на основі загальних Інтересів, прагнень, що об'єднують людей в більш чи менш сталі об'єднання (компанія друзів, злочинна банда).

Соціальні групи можна класифікувати і за розмірами та тісністю контактів.

Малі- передбачають безпосередній контакт членів групи один з одним. Вони характеризуються невеликою кількістю членів - від 2 - 3-х до кількох десятків (сім'я, учнівський клас, бригада).

Середні - порівняно сталі спільності людей, які працюють на одному підприємстві, є членами суспільної організації чи проживають на досить великій, але обмеженій території (мешканці міста, області).

Великі- сукупності значної кількості людей, які діють разом у соціально значимих ситуаціях і функціонують в масштабах країни або їх об'єднань (класи, верстви, професійні групи, етнічні спільності, демографічні об'єднання).

Американський соціолог Пітер Блау запропонував систему критеріїв, що визначають положення індивіда в суспільстві:

- номінальні:стать, раса, етнічна приналежність, віросповідання,
місце проживання, галузь діяльності, політична орієнтація, мова;

- рангові:освіта, заробітна плата, багатство, престиж, влада,
походження, вік, адміністративна посада, інтелігентність.

Сукупність критеріїв, визначення місця і ролі особи в соціальному просторі визначають і місце індивідів чи соціальних спільностей у соціальній структурі.


• організація і стабілізація спільного життя людей.

Суб'єктами-носіями економічних відносин, як і будь-яких інших видів соціальних відносин, є окрема людина або мала чи велика група людей. Вони об'єктами цих відносин. Тому економічні відносини існують як суб'єкт-об'єктне співвідношення. Зміст економічних відносин становить економічна діяльність і економічна поведінка людей, що є проявом їхнього економічного життя.

Економічна свідомість- систематизовані знання, які базуються на науковому пізнанні і свідомому використанні соціально-економічних законів.

Економічне мислення- це погляди і уявлення, які породжені практичним досвідом людей, їхньою участю в економічній діяльності, тими зв'язками, в які вони вступають у повсякденному житті.

Економічні інтереси- об'єктивні спонукальні мотиви економічної поведінки (діяльності) людей, обумовлені їх місцем в економічній системі суспільства. Саме економічні інтереси сприяють узгодженості у взаємодії різних соціальних груп і верств, обумовлюють економічні відносини між господарськими суб'єктами.

Економічна діяльністьявляє собою сукупність дій, актів людини, через які вона безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей.

Економічна поведінка- форма економічної діяльності, її зовнішня суб'єктна сторона, окремий випадок соціальної поведінки взагалі (Н.Смелзер), система взаємопов'язаних вчинків і дій, що їх здійснюють люди в економічній сфері з метою задоволення своїх життєвих потреб. Видами економічної поведінки у нас є доринкова І ринкова економічна поведінка людей.

Основними завданнями економічної соціології є:

• відтворення цілісної картини функціонування економіки в системі
соціального процесу;

• розробка економіко-соціологічної моделі певного стану розвитку
суспільства.

• обґрунтування соціально-економічної стратегії і тактики з
урахуванням інтересів різних соціальних груп;

• соціолого-економічне вивчення соціальної структури населення
як суб'єкта економічної діяльності;

• системне дослідження соціальних регуляторів економіки,
конкретних механізмів впливу на неї з боку соціальних відносин;

• розробка категоріального апарату економічної соціології, спільних
понять двох наук;

• вивчення економічної і споживчої діяльності, економічної і
споживацької поведінки індивідів, соціальних груп і спільностей, почуття
їх добробуту;


 




І.Воловича. - К., 1998.

Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача. - Харків-Київ, 1998.