Соціально-політична думка в Україні у XVI - XVII ст.

Соціально-економічне, політичне і духовне життя різко змінилося у XIII ст. у зв'язку з пануванням на українських землях монголо-татарського іга. У XIV ст. центрально українські землі були захоплені Великим князівством Литовським. Більшість галицько-волинських земель опинилося під польською владою, а на південь нападали татари.

Із появою козацтва, яке являло собою проміжну верству між шляхтою і селянством, на яку не поширювалися ні кріпацтво, ні панщина, починаються і переписи населення, у XVI - XVII ст. з'являються козацькі

реєстри.

У середині XVI ст. в дусі ідей європейського Ренесансу набувають поширення ідеї природного права та суспільного договору. Одним із перших почав їх розробляти український вчений Станіслав Оріховський-Роксолан(1513-1566). Він обґрунтував положення, згідно з яким королівська (державна) влада дана не Богом, а виникла внаслідок договору між людьми, які слухаються короля добровільно. Закон як гарантія розвитку та існування держави, є єдиним для всіх.

Метою держави є гарантія права на існування кожного індивіда, вона повинна дбати про освіту громадян.

Наприкінці XVI - на початку XVII ст. найпомітнішою постаттю в українському духовному житті був Іван Вишенський(між 1545-50 - після 1620), який у своїх полемічних творах обстоював ідею свободи, рівності, справедливості у сфері духу. У цей час центр освітнього, інтелектуального життя переміщується з Острозької академії до Києво-Могилянської, найпомітніші діячі якої П.Могила, С.Яворський, П.Величковський, Ю.Кониський, Ф.Прокопович, крім власне духовних літературних праць, приділяли увару відносинам церкви і держави, церковній та світській владі.

Так, Петро Могила(1574-1647) говорить про виникнення держави з необхідності забезпечення природних прав людей на основі закону. Ідеалом правителя для нього постає сильний православний цар, який поряд із інтересами світської влади піклується і про владу духовну. П.Могила говорив і про необхідність розвитку освіти та виховання молоді, просвіти широких мас, зміцнення православної церкви, збереження національної культури.

Письменник, історик, політичний та церковний діяч Інокентій Пзель(1600—1683), будучи прихильником ідей раннього гуманізму і Просвітництва, стверджував, що коли панівна мораль і звичаї суперечать розуму, то завданням людини є прислухатися саме до розуму.

Феофан Прокопович(1681-1736) розглядав походження держави як результат усвідомлення людьми необхідності забезпечення непорушності природного закону, стримування людських пристрастей. Розвивав він і вчення про просвітницько-абсолютистську державу. Влада монарха з одного боку має договірний характер, в результаті чого народ передає свою волю монарху, а здругого - божественне походження. Навіть не зважаючи на дотримання чи не дотримання монархом договору, народ не має права відібрати владу у правителя. Такі ідеї були наслідком тенденції до сакралізації особи монарха.

Давыдов А.А. Объем выборки // СОЦИС- 1989.- № 6. Как провести социологическое исследование.- М., 1990. Кокрен У. Методы выборочного исследования .- м., 1976.

Михайлов С. Эмпирическое социологическое исследование.- М.,

Рабочая книга социолога.- М., 1983.