Дія адміністративно-правових норм

Визначення дії норм адміністративного права, тобто їх юридич­ної сили має важливе значення, оскільки вони діють у якості регуля­тора суспільних відносин у сфері державного управління. Лише у визначеному просторі, часі і відносно певної категорії осіб. Таким чи­ном, норми адміністративного права мають певні просторові і часо­вий кордони, а також можуть мати силу відносин різного кола осіб.

Дія у просторі пов'язана з територією. Дія більшості адміністра­тивно-правових норм обмежена територією держави. Причому серед них слід розрізняти норми, які діють у масштабах всієї держави, а та­кож норми локальні (це норми, прийняті облрайадміністрацією, орга­нами місцевого самоврядування). Однак є група адміністративно-пра­вових норм, дія яких не обмежена державним кордоном. По-перше, це норми, які регламентують поведінку екіпажу та пасажирів на суд­нах торговельного мореплавства та рибальських суднах у відкритому морі, по-друге, це норми які регламентують діяльність українських установ (дипломатичних представництв, консульств тощо) за кордо­ном, поведінку екіпажу на військових суднах як у відкритому морі, так і в іноземних портах.

Норми адміністративного права України діють і стосовно пове­дінки громадян, які знаходяться на літаку (у польоті). Відповідно до ст. 38 Конвенції ООН по морському праву «Прилегла зона», прибе­режна держава може встановлювати прилеглу зону (ширина її не може бути більш ніж 12 морських миль від державного кордону країни).

Дія адміністративно-правової норми відносно кола осіб полягає у наступному. Встановлення обсягу дії адміністративно-правової норми віднос­но кола осіб має перш за все для значення їх адміністративно-правового статусу. Більшість з адміністративно-правових норм встановлю­ють загальні вимоги для визначення особи (фізичної особи чи колек­тивного суб'єкту), не звертаючи уваги на громадянство особи, поса­ду, яку вона займає, а також не звертаючи уваги на форму власності, колективного суб'єкту, його підпорядкованості тощо. Ці норми від­носяться до норм загальної дії. Так, наприклад, усі особи, що перебу­вають на території У країни мають право на оскарження дій органів виконавчої влади у разі порушення ними прав особи.

Але існують інші групи норм, які встановлюють додаткові права та обов'язки суб'єкта, встановлюють особливі умови їх відповідальності тощо, тому при колізії норм загальних і особливих діють особливі нор­ми. В залежності від кола осіб, відносно яких діють адміністративно-правові норми, норми поділяються на ті, що визначають адміністратив­но-правовий статус колективних суб'єктів права та окремих осіб.

У свою чергу, перша група норм поділяється на норми, що регла­ментують статус органів виконавчої влади, громадських об'єднань тощо; норми другої групи теж мають адміністративно-правовий ста­тус: а) громадян України; б) іноземців; в) біженців тощо. Особливе місце займають норми, дія яких поширюється на посадових осіб. З од­ного боку — посадова особа — це індивід, який підпадає під дію норм, що встановлює адміністративно-правовий статус особи; з другого — посадова особа має повноваження як представник того чи іншого ор­гану (організації). Тому він повинен нести відповідальність не тільки за порушення тих обов'язків, що зобов'язана виконати будь-яка осо­ба, але й за порушення обов'язків, які покладаються на нього як поса­дову особу того чи іншого органу.

Питання про дію правової норми в часі має дуже велике практичне значення. Від його правильного рішення досить часто залежить, який закон – новий чи старий – буде застосовуватися до конкретних відносин, як будуть здійснюватися його розпорядження.

Щоб визначити тимчасові рамки дії норми, потрібно з'ясувати, коли вона почала діяти і коли її дія припинилося. А для рішення питання про вступ норми в силу варто знати дві обставини: 1) дату її вступу в силу; 2) межі її дії після вступу в силу.

За загальним правилом, закон, а виходить, і норма, що міститься в ньому, набирає сили через 10 днів після офіційного опублікування, якщо законодавець не установить інший термін. Нерідко в постанові про вступ закону в силу обмовляється різний час початку дії різних норм (статей, пунктів), що містяться в одному законі.

Норми, що містяться в актах Президента й Уряду України, набирають сили після закінчення семи днів після опублікування, якщо в акті не встановлений інший термін.

Нормативні акти міністерств і відомств, що торкаються права, волі і законні інтереси громадян чи такі, що носять міжвідомчий характер, що пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, підлягають офіційному опублікуванню, якщо інше не передбачено законодавством. Вони набирають сили з дня опублікування чи з зазначеної в акті дати після дня опублікування (а акти, що розширюють права, і раніше).

Акти інших органів виконавчої влади, за загальним правилом, набирають сили негайно, якщо не названий інший термін.

Виходить, норма адміністративного права починає діяти на основі загального правила (через 10, 7 днів після опублікування, негайно) чи зі спеціально названого терміну.

Як зважується питання про межі дії нової норми? Можна розрізняти три варіанти меж дії: перспективне — на факти, відносини, що виникли після вступу її в силу (наприклад, норма, що підсилює покарання); негайне — на знову виниклі і раніше виниклі правовідносини, але з дати вступу її в силу; зі зворотною силою — на знову виниклі відносини і на правовідносини, що виникли до її вступу в силу, але з більш ранньої дати (наприклад, норма, що усуває, пом'якшує відповідальність).

А коли припиняється дія норми? Тут теж потрібно знати дату її скасування і також те, цілком вона припинила чи дію ні. Іншими словами, установивши дату скасування, слід ще уточнити, цілком чи частково вона перестала діяти.

Норма може бути скасована прямо, у цих випадках чітко визначається дата, коли вона перестає діяти. Під непрямим скасуванням розуміється прийняття нової норми, що означає припинення дії старої норми з дня вступу в силу нової. Можливий і такий варіант: норма була терміновою, тобто заздалегідь було встановлене час її дії, після закінчення якого вона втрачає силу.

Можливі три варіанти встановлення меж припинення дії старої норми. Вона: 1) переживає себе, якщо продовжує регулювати відносини, що виникли на її основі, і після дати вступу в силу нової; 2) негайно з дати втрати нею сили припиняє дія на усі відносини, що раніше регулювала; 3) достроково припиняє дія на правовідносини, що раніш регулювалися нею, а згодом стали регулюватися новою нормою зі зворотною силою.

При такім розумінні зворотна сила норми — це її ревізійна сила, що припускає перегляд (ревізію) урегульованих відповідно до норми прав, що діяла раніше, і обов'язків. Норма зворотної дії зобов'язує переглянути правозастосовні акти про розмір виплат, накладенні адміністративного стягнення, визнанні права власності і т.д. Коли мова йде про виплати, зворотна сила означає перерахунок за минулий час. Якщо ж акт про розмір виплат (пенсій, зарплати, стипендій і т.д.) змінює їх лише з дня вступу в силу нової норми, — це її негайна дія.

Як приклади того, як стара норма переживає себе можна назвати збереження колишнього розміру заробітної плати після вступу в силу нової норми, що зменшила посадовий оклад, застосування вже після скасування старої норми з більш м'якою санкцією за правопорушення, зроблене до вступу в силу нової норми.

Основним принципом дії будь-якої норми в часі є негайна дія. Якщо норма погіршує правове положення громадян (посилює чи встановлює нову відповідальність, збільшує вік, стаж для одержання права і т.д.), вона повинна мати перспективну дію, а стара повинна переживати себе. І, навпаки, нормі, сприятливої для громадян, на яких вона поширюється, може бути додана зворотна сила.

Стосовно до норм про відповідальність це питання вирішене ст. 58 Конституції: “Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи”.

Усі три види дії норми в часі названі в ст. 8 КпАП України:

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

А у всіх інших випадках варто керуватися таким принципом: негайна дія норми — це загальне правило, а допущення переживання старої норми, додання зворотної сили нової повинне бути спеціально обговорено компетентним органом.