Принципи адміністративного права

Принципи адміністративного права вказують це основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї галузі адміністратив­ного права. Вони випливають або з окремих правових норм, або форму­люються на основі групи норм даної галузі права і пов'язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. Існує су­купність різних принципів, котрі стають своєрідною перехідною пло­щиною від права до норм етики і моралі в діяльності державних органів, площиною, яка з'єднує різні прояви суспільної свідомості з приписами права.

Вивчення принципів адміністративно­го права дає відповідь на питання:

— що є головним у системі норм, які регламентують адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих відносин ?

— без чого не можуть існувати різні інститу­ти адміністративного права.

Основне значення принципів адмі­ністративного права полягає в тому, що вони визначають «юридичну долю», життєздатність, практичну організацію і реальне функціону­вання виконавчої влади й управління.

У вітчизняній правовій літературі принципи адміністративного права залишаються малодослідженими і майже не бувають окремим предметом обговорення в наукових колах. Станом на даний час відсутній єдиний підхід до класифікації принципів. Крім того деякі науковці не розділяють принципи адміністративного права і принципи державного управління. Однак ототожнювати принципи адміністратив­ного права і принципи державного управління було б неправильно, хоча вони дуже тісно взаємозв'язані.

Принципи адміністративного права визначають характер ме­ханізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зв'язків, які формуються в процесі цього регулювання. У свою чергу, принципи державного управління — це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Можна сказати, що вони є правовими вимогами, обов'язковими для виконання і дотримання в процесі виконавчої діяльності.

Серед принципів сучасного адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні. Загальні принципи мають фундамен­тальне значення для всієї галузі адміністративного права. Як правило, вони виявляються і деталізуються в принципах спеціальних, харак­терних для окремих інститутів адміністративного права; принципах державної служби, принципах адміністративної відповідальності, принципах адміністративного процесу тощо.

Найперше слід висвітлити загальні принципи, оскільки саме вони найповніше характеризують юридичну природу в цілому галузі адміністративного права.

Загальні принципи українського адмі­ністративного права закріплені в Консти­туції України, конкретизуються і розвива­ються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна віднести:

— принцип законності;

— принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

— принцип рівності громадян перед законом;

— принцип демократизму нормотворчості й реалізації права;

— принцип взаємної відповідальності держави і людини;

— принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною.

Принцип законності слід розглядати як утвердження верховенства вимог і положень Конституції та законів України в ході адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Цей принцип складається з двох елементів: обов'язку діяти відповідно до закону й обов'язку вияв­ляти ініціативу для забезпечення виконання закону.

В ширшому тлумаченні принцип законності означає, що всі органи виконавчої влади, як й інші державні органи, утворюються відповідно до закону, який також наділяє їх відповідними повноваженнями. Не може бути повноважень поза законом. Окрім цього, надалі повноваження повинні здійснюва­тися у межах і в спосіб, визначені законом. Тобто рішення і дії мають бути пройняті ідеологією панування законності при неухильному до­триманні прав і свобод громадян, законних інтересів усіх учасників адміністративних правовідносин.

Цей принцип стосується також громадян, які повинні бути лояльними, сумлінно виконувати покладені на них правом обов'язки.

Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина випливає з положень ст. 3 Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю. Цей важливий принцип зу­мовлює такий характер взаємовідносин людини і держави, за якого ос­тання повинна спрямовувати свою діяльність на втілення в життя кон­ституційних прав і свобод громадян. Цей принцип полягає у створенні таких умов, за яких кожна особа могла б самоутверджуватись як гідний член суспільства.

Принцип рівності громадян перед законом виявляється в тому, що не може бути жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних переконань, соціального походження та іншими ознаками. Всі громадяни мають рівні права й обов'язки у сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу, на освіту, обов'язок відповідати за адміністративні правопорушення.

Принцип демократизму нормотворчості та реалізації права вияв­ляється в можливості громадян як безпосередньо, так і через своїх представників, різні організації брати участь у формуванні правової політики, в управлінні справами держави. Демократизм виявляється в розширенні повноважень органів місцевого самоврядування. Його можна вважати формою забезпечення прав і свобод громадян і одночас­но методом управління й пошуку компромісу, поєднання свободи та порядку в дотриманні прав і свобод громадян.

Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає, що держава і особа пов'язані взаємно кореспондуючими правами і обов'язка­ми. Порушення однією із сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність. Зокрема, дер­жава зобов'язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну і мо­ральну шкоду (ст. 56 Конституції України).

Принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між держа­вою і людиною — це «дух» законів і всієї системи адміністративного за­конодавства, яким мають бути пройняті норми адміністративного права, що закріплюють відносини між суспільством, державою і лю­диною. Він виявляється передусім у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності. В адміністративному праві він наповнюється цілком конкретним змістом, коли справа стосується певної особи. Йдеться про розподіл благ або обов'язків, коли уповноважений орган чи посадова особа керується критеріями, визнаними законодавцем справедливими.