Необхідність реформування адміністративного права України та його концептуального забезпечення

Наша країна переживає трансформацію усієї правової системи, яка спричинена переходом від тоталітарного до демократичного режиму, від пріоритету інтересів держави до визнання людини, її прав та інтересів найвищою соціальною цінністю.

Нагальна необхідність рефор­мування адміністративного права України підтверджується світовим до­свідом, який свідчить, що в період серйозних трансформацій соціально-економічних і політико-правових систем саме галузь адміністра­тивного права потребує істотних перетворень і, отже, відповідного науково-теоретичного забезпечення. Це не випадково, позаяк адміністративне право є однією з провідних галузей права в кожній демократичній країні.

Як, скажімо, галузь цивільного права виконує своєрідну системотворчу функцію в приватному праві, так і адміністративне право виконує цю функцію в сфері публічного права. У розвинених державах Європи у післявоєнний час демократична перебудова національних адміністративно-правових доктрин і законодавства тривала по кілька десятків років. Напевно, рекордним тут можна вважати приклад Великої Британії, де подібний процес, за оцінками британських адміністративістів, тривав майже п'ятдесят років.

В Україні в перші п'ять-шість років після здо­буття державної незалежності у розвитку адміністративного права тривав застій. Зокрема, дуже повільно і нерішуче оновлювалося адмі­ністративне законодавство. Наприклад, окрім регулювання діяльності органів правоохоронної спрямованості, серед нових адміністративно-правових актів справді загальнодержавного характеру можна назвати лише прийнятий у 1993 р. Закон України «Про державну службу».

Вже після прийняття у 1996 р. Конституції України почали змінюватися тенденції розвитку національного адміністра­тивного права. Цьому сприяли два вирішальні фактори: утворення Президентом України у 1997 р. Державної комісії з розробки Кон­цепції реформи адміністративного права. Це один з рідкісних випадків, коли держава офіційно ставить завдання щодо концептуального забезпечення реформування цілої галузі національного права, причому фундаментальної, профільної галузі. Відповідно до цього завдання в 1998 р. проект Концепції був підготовлений, у 2000 р. — переданий до парламенту, а в 2001 р, — розглянутий Комітетом з питань правової політики Верховної Ради України.

Творчий потенціал проекту Концепції полягає насамперед у тому, що він спрямовує весь процес реформування адміністративного пра­ва і зусилля дослідників на постановку і вирішення проблем по кількох основних напрямах:

— переосмислення ряду ключових науково-теоретичних засад адміністративного права, тобто розвиток і оновлення самої до­ктрини адміністративного права як самостійної галузі ук­раїнської юридичної науки;

— суттєва зміна, оновлення або доповнення основних частин ве­личезного масиву чинного адміністративного законодавства. Останнє за своїм змістом не відповідає не тільки потребам формування громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави, а й вимогам здійснення адміністративної реформи;

— визначення підходів до побудови внутрішньої структури нор­мативного масиву адміністративного права. Основні висновки проекту Концепції вже набули значного поши­рення, зокрема у навчальному процесі. Деякі ідеї вже дістали втілен­ня у законопроектній практиці. Водночас головна проблема полягає в тому, щоб в основу реформування адміністративного права покласти згадане вище усвідомлення його сутності, пов'язане із забезпеченням реалізації та захисту прав і свобод громадян.

Саме виходячи з такого розуміння, автори пропонованого ака­демічного курсу прагнули адекватно втілити і творчо збагатити най­важливіші ідеї, положення і висновки проекту Концепції реформи адміністративного права України.