Приготування формувальних і стержневих сумішей

Підготовка формувальних матеріалів

Протипригарні покриття і пасти

Протипригарні покриття захищають поверхню відливок від пригару, збільшують поверхневу міцність, зменшують осипання форм і стержнів.

Протипригарні фарби містять вогнетривкі матеріали і зв’язуючі речовини. Їх наносять на поверхню форми або стержня, де вони створюють міцний вогнетривкий шар, запобігаючи виникненню пригару.

Вимоги до протипригарних фарб:

- мати високу температуру плавлення і не розм’якшуватись при контакті з розплавом;

- не утворювати при контакті з розплавом легкоплавких сполук;

- залишатися постійними за складом під час виготовлення, зберігання і використання;

- мати добру криючу здатність;

- не тріскатися під час сушки;

- міцно утримуватись на поверхні;

- не містити шкідливих домішок і дефіцитних складових.

Склад протипригарної фарби:

- вогнетривкі наповнювачі (графіт чорний, тальк, кокс – для чавунних відливок, пиловидний кварц, циркон – для стальних відливок) у вигляді порошку;

- зв’язуючі речовини (водорозчинні – декстрин, сульфітна барда, рідке скло, самовисихаючі – нітролак, смоли);

- розчинники (вода, уайт-спірит, спирт);

- стабілізатори – речовини, що попереджають осадження вогнетривкої основи (бентоніт, полівініловий спирт);

- антисептик, який попереджує бродіння (формалін).

Склад фарби залежить від роду металу, маси відливки і способу формовки. Водні покриття застосовують для форм і стержнів, які піддають сушці, самовисихаючі – для форм і стержнів з самотверднучих сумішей.

Протипригарні пасти – для натирання стержнів, якщо фарба не забезпечує необхідної чистоти і точності розмірів відливки (застосовують рідко).

Замазки – для ремонту і замазування швів стержнів.

Клеї – для склеювання частин стержня.

В сучасні ливарні цехи формувальні матеріали поступають у готовому вигляді. Якщо в цех поступили матеріали в сирому вигляді, то вони проходять попередню обробку.

Пісок сушать в різних сушильних печах (вертикальних, горизонтальних, трубчастих, на плитах, у киплячому шарі; температура сушки піску 250^оС), потім просіюють.

Глину сушать, дроблять, розмелюють в бігунах або кульових млинах, просіюють.

Кам’яне вугілля дроблять та розмелюють.

При використанні глинистої суспензії глину можна не сушити і не молоти.

Відпрацьована суміш піддається такій обробці:

- розминання грудок суміші після вибивки з форм;

- магнітна сепарація для відокремлення металічних часток;

- просіювання суміші на механічних ситах;

- зволоження і охолодження.

Крім цього, горіла земля піддається регенерації (відновленню). Регенерація – видалення піску з відпрацьованих сумішей та надання йому властивостей у відповідності з вимогами до формувальних матеріалів.

Приготування сумішей складається з таких операцій: дозування згідно з рецептурою, зволоження і перемішування, вилежування і розпушування. Важливою операцією є перемішування складових суміші. Добре перемішування необхідне для рівномірного розподілу компонентів. В процесі перемішування глина і зв’язуючі обволікають зерна піску, грудки руйнуються, рівномірно розподіляється волога.

Для приготування піщано-глиняних сумішей застосовують бігуни безперервної і періодичної дії (з вертикальними катками і відцентрові), для ЖСС – лопастні, ХТС – лопастні або шнекові змішувачі.

Порядок завантаження компонентів суміші у змішувач:

1) сухі матеріали: пісок, глина, відпрацьована суміш – перемішують 1-3 хвилини;

2) зволоження і перемішування декілька хвилин;

3) зв’язуючі завантажують останніми.

Час перемішування: наповнювальної суміші - 2-3 хв., єдиної – 3-5 хв., облицювальної – 5-10 хв.

Після перемішування суміші для сирих форм відстоюють і розпушують. Відстоювання здійснюється в бункерах-відстійниках 2-3 години (для рівномірного розподілу вологи).

Витрати свіжих формувальних матеріалів на 1 тонну придатного литва складають 0,5-1 т.