Типології сучасних суспільств світу

Типології суспільств, так само, як типології будь-яких соціальних явищ (наприклад, держав, партій, особистості, конфліктів), можна розглядати як метод наукового пізнання, який полягає у диференціації різних суспільств за певною ознакою з наступним їх групуванням та схожими рисами. Вдаючись до типологічного описання суспільств, дослідники мають можливість зіставляти різні суспільства, порівнюючи їх, систематизувати знання про них, досягаючи істини у процесі пізнання суспільної організації людського життя.

Серед класичних типологій суспільств, яких нараховується не один десяток, виокремимо найбільш широко вживані та розповсюджені.

Марксистська типологія суспільств відома з середини XIX століття, згідно з якою існують п'ять типів суспільств, сутнісні риси яких зумовлені існуючим способом виробництва, і які поділяються на: первісні; рабовласницькі; феодальні; капіталістичні та комуністичні.

Технократична типологія суспільств, яка набула особливої популярності у другій половині XX століття. Згідно з нею, виділяють три типи суспільств: а) доіндустріальні, або традиційні, які ґрунтуються на сільськогосподарській цивілізації, а технологічну основу їх складає ручна праця; б) індустріальні, які ґрунтуються на індустріальній цивілізації, а технологічну основу їх складає машинна праця; в) постіндустріальні, які базуються на інформаційно-комп'ютерній цивілізації, а технологічну основу їх складають знання, інформація.

Термін "постіндустріальне суспільство" був введений в науковий обіг американським соціологом Д.Рісменом у 60-х роках XX століття, а широкого розповсюдження набув з виходом однойменної книги Д.Белла в 1973 році.

Постіндустріальне суспільство він розглядає як таке, в економіці якого пріоритетними стають не галузі виробництва товарів, а виробництво послуг, проведення наукових досліджень, розвиток освіти, підвищення якості життя. На думку Д.Белла, провідним класом у такому суспільстві стає новий клас, представлений ; технічними фахівцями, технократами, експертами, консультантами. Прибічниками теорії постіндустріалізму виступають багато західних вчених, котрі використовують різну термінологію, зберігаючи єдність у розумінні сутнісних рис постіндустріального суспільства.

Так, Р.Дарендорф вживає термін "посткапіталістичне суспільство", А.Етціоні - "постсучасне", Е.Тоффлер, Р.Арон -"інформаційне", З.Бжезинський - "технотронне".

Досить часто вживаною є історична типологія суспільств. У загальних рисах вона окреслена Е.Гідденсом. Згідно з нею,; виокремлюють два типи суспільств: ранні (суспільства мисливців, збирачів, скотарські, аграрні, традиційні) та сучасні типи. Останні, у свою чергу, поділяються на:

• суспільства першого світу (від XVIII століття дотепер) - США, Західна Європа, Японія, Австралія, Нова Зеландія;

• суспільства другого світу (від початку XX століття до початку 90-х років XX ст.) - СРСР, держави Східної Європи, які згодом, внаслідок політичних та економічних реформ, переходять до суспільств першого світу;

• суспільства третього світу (від XVIII століття, коли вони були колоніями, дотепер) - Індія, африканські та південноамериканські країни;

• "нові" індустріальні країни - Бразилія, Мексика, Гонконг, Південна Корея, Сінгапур, Малайзія, Тайвань.

Достатньо розповсюдженою є типологія суспільств світу за політичними режимами, згідно з якою виділяються демократичні, авторитарні та тоталітарні суспільства. Близькою до цієї є типологія, запропонована К.Поппером у книзі "Відкрите суспільство та його вороги". Він розподіляє всі суспільства на відкриті (демократичного типу, з пріоритетом прав людини) та закриті (тоталітарного та авторитарного типу з утиском прав та свобод людини).

Наприкінці XX століття набула популярності макросоціологічна концепція "золотого мільярду", згідно з якою існують високорозвинуті суспільства за рахунок матеріального виробництва перш за все, які здатні забезпечити своїм членам (а Це приблизно мільярд населення Землі) гідне життя, і решта суспільств, що становлять джерело дешевої сировини і дешевої робочої сили для високорозвинутих суспільств.

Кожна з наведених типологій суспільств має право на існування, базується на власних теоретико-методологічних засадах, має відповідний понятійний апарат, за допомогою якого можуть бути розкриті змістовні характеристики суспільств.