Висота рангу

 
 


Прямий або опосередкований контакт між членами групи, міжособистісна взаємодія і взаємовплив

Наявність загальної мети і діяльності, переживання спільних почуттів

Внутрішньогрупова розподіленість функцій і соціальних ролей

Спільність інтересів, соціальних норм, звичаїв, форм поведінки

Певна локалізація у просторі і усталеність у часі

 

 
 


Виникнення потреби, задоволення якої вимагає сумісних

організованих дій, регулювання спільних цілей

Поява соціальних норм і правил в ході стихійної соціальної

взаємодії, яка здійснюється методом проб і помилок

Поява процедур, пов'язаних з нормами і правилами

Інституціалізація норм і правил, процедур, тобто їх прийняття, практичне застосування

Встановлення системи санкцій для підтримки норм і правил,

диференційованість їх застосування в окремих випадках

Створення системи статусів і ролей, які охоплюють всіх без

винятку членів інституту


Своя мета, тобто він має коло питань, які охоплює своєю діяльністю

Певне коло функцій, передбачених для розв'язання цих проблем

Наявність засобів і установ, за допомогою яких досягаються цілі інституту (це можуть бути засоби матеріальні, символічні або ідеальні). Наприклад, церква як релігійний інститут має матеріальні установи (храми та їх обладнання), символи (хрест, облатка) і ідеальні предмети, в які люди вірять і які через цю віру впливають на їхню поведінку

Наявність певних санкцій як стосовно осіб, що виконують інституціалізовані функції, так і стосовно осіб, що є об'єктом цих санкцій

 
 

 

 


утворені для реалізації певних цілей, прагнуть якомога швидше і ефективніше досягти цих цілей

 

члени організації розподіляються по ієрархічній драбині відповідно до статусів і ролей

 

виникає на основі поділу праці, її спеціалізації за функціональною ознакою

управляючі підсистеми формують свої механізми і засоби регулювання і контролю за діяльністю різних елементів організації

Параметри соціальної структури (за Р. Блау)

 

 

Номінальні параметри Рангові параметри
- Стать - Раса - Етнічна незалежність - Віросповідання - Місце проживання - Сфера діяльності - Політична орієнтація - Мова - Влада - Освіта - Дохід (заробітна плата) - Багатство (спадщина або нагромадження) - Походження - Вік - Адміністративна посада Інтелігентність - Престиж
Основні страти Рівень добробуту Основне коло людей
Вищий клас Дуже високий Правляча еліта, крупні бізнесмени, банкіри, фінансисти, частина творчої інтелігенції
Умовно середній клас Від заможного до задовільного Середні і дрібні підприємці і люди з постійною зайнятістю і регулярним одержанням доходу
Нижчий клас Низький і дуже низький Люди, що живуть на і за межею бідності

Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації

 

1. Стратифікація при­родна, необхідна, не­минуча, бо пов'язана з багатоманітністю потреб, функцій і со­ціальних ролей. 2. Винагорода здійс­нюється у відповід­ності з роллю і тому справедлива. 3. Стратифікація за­безпечує оптимальне функціонування сус­пільства. 1. Стратифікація не необхідна, але й не неминуча. Вона вини­кає з конфлікту груп. 2. Стратифікація не справедлива, її визна­чають інтереси мож­новладців. 3. Стратифікація ут­руднює нормальне функціонування сус­пільства. 1. Стратифікація не завжди є необхідною і корисною. Вона з'яв­ляється не лише в силу природних потреб, але й на основі конфлікту, що виникає у результаті розподілу додаткового продукту. 2. Винагорода може бу­ти справедливою і несп­раведливою. Стратифі­кація може сприяти, а може утруднювати роз­виток.

Критерії стратифікації у відкритих системах

       
   
 
 

 


Види соціальної мобільності

Територіальна, релігійна,

сімейна

 

і т.д.

 

 

Характеристика соціально-стратифікаційної системи

 

 

Основні страти Рівень добробуту Рівень освіти і професійна кваліфікація Рівень допуску до прийняття владних рішень Основне коло людей
Вищий клас Дуже високий Високий Утримують реаль­ний контроль над ситуацією в сус­пільстві, формують громадську думку. Правляча еліта, крупні бізнесме­ни, фінансисти, топ-менеджери, частина науко­вої та творчої еліти.

 

Характеристика соціально-стратифікаційної системи

 

 

Основні страти Рівень добробуту Рівень освіти і професійна кваліфікація Рівень допуску до прийняття владних рішень Основне коло людей
Середній клас Від замож­ного до та­кого, що дозволяє задовольни ти основні соціальні потреби Достатньо висо­кий, такий, що дозволяє займа­тися кваліфікова­ною працею, в т.ч. і в управлі­нні. Рівень "пере­січного грома­дянина". Середні і дрібні підприємці, основна маса інтелігенції, управлінців "серед­нього рівня", квалі­фіковані робітники.  
Нижчий клас   Низький, на межі бідності Як правило, не­високий, низь­кий, за винят­ком "нових бід­них" у неста­більних сус­пільствах, де навіть їх висока освіта і квалі­фікація не має попиту на ринку праці. Як правило, не є самос­тійним у прийнятті владних рішень, виступають об'єктами управління. Як правило, най­мані працівники зайняті некваліфі-кованою і мапо-кваліфікованою працею, безробіт­ні.  
Андер-клас Поза межею бідності У більшості ви­падків найниж­чий, або і від­сутній. Виступають як об'єкти управління, або і зовсім відсторонені від участі в громадсько-політичному житті. Частина зайнятих найбільш не прес­тижною працею, хронічно безро­бітні, бомжі.  

 

ТЕМА 5. ОСНОВНІ СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ

 


 
 

ТЕМА 6. ОСОБЛИВОСТІ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

 
 





Термін "людина" вживається як родове поняття, що вказує на приналежність до людського роду - вищої сходинки розвитку живої природи на нашій планеті. Тобто це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин, на людину - продукт природи і служить для характеристики всезагальних притаманних всім людям якостей і особливостей, що знаходить свій вияв у назві "homo sapiens", або "людина розумна".

 
 


Термін "індивід" вживається у значенні "конкретна людина", одиничний представник людського роду, коли необхідно підкреслити, що йдеться не про все людство загалом і не про будь-яку людину в ньому.

 
 

 

 


Термін "особистість” служить для характеристики соціального в людині. Якщо "людина" - це перш за все продукт природи, то "особистість" - продукт суспільства. Особистість - усталений комплекс якостей 1 властивостей людини, які набуваються під впливом відповідної культури суспільства і конкретних соціальних груп та спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких включається .

 
 

 


Термін "індивідуальність" означає те особливе і специфічне, що вирізняє одну людину з-поміж інших, включно з її природними і соціальними, фізіологічними і психічними, успадкованими і набутими якостями.

Вихідні принципи соціологічного аналізу особистості
  Процес соціалізації особистості Соціалізація - процес входження (включення) індивіда в соціум, ЩО обумовлює зміни в соціальній структурі особистості. Останнє обумов­люється соціальною активністю людини і її здатністю не лише засвоювати при взаємодії із середовищем його вимоги ( адаптації ), але й змінювати це середовище, активно впливати на нього, визначати свій «життєвий світ» .
 

 

Будучи елементом всіх без виключення соціальних спільнот, всіх соці­альних систем, особистість сама є складною системою - сукупністю всіх своїх численних соціальних якостей, котрі виступають елементами структури особистості. Досліджуються проблеми типології особистос­ті, аналізу тих властивостей, що складають її структуру.
  Людина вивчається як елемент соціальної системи, представник різ­номанітних соціальних утворень, соціальних спільнот, соціальних інс­титутів та організацій. Досліджуються проблеми інтеграції особистості до складу різних соціальних спільнот, процеси взаємозв'язку особистості і суспільства, особистості і соціальної групи (спільноти)

 
 

Особистість досліджується в соціологічній теорії як об 'єкт впливу з боку суспільства та його структур. Досліджуються проблеми форму­вання особистості розвитку під впливом певної культури, взаємо­зв'язку з певними соціальними спільнотами, а також проблеми вихо­вання, освіти, соціалізації особистості
Особистість виступає не лише об'єктом, але й суб'єктом суспільних змін, діючою істотою, творцем соціальних спільнот і суспільного роз­витку, джерелом суспільного життя. Досліджуються проблеми соціа­льної активності особистості процеси регуляції та саморегуляції соці­альної поведінки, фактори і критерії соціальної активності.
.   Інтеріоризація Процес включення соціальних умов і цінностей у внутрішній світ людини. Характер переводу соціальних цінностей і норм у внутрішнє «Я», який обумовлений структурою конкретної особистості, яка сформована минулим досвідом   Екстеріоризація Об’єктеріоризація внутрішнього світу людини у її поведінці, діяльності.  

Соціальна адаптація Пристосування індивіда: · До соціально-економічних умов; · До рольових функцій, соціальних норм · До соціальних груп і соціальних організацій, які виступають в якості і його життєвого середовища
               
     
     
 
 

Основні компоненти процесу соціалізації

Фактори соціалізації Основні Періоди соціалізації

стадії соціалізації

 
 


• сукупність ролей і соціальних статусів, що їх суспільство пропонує людині ; • рання – від народження до поступлення в школу; • дотрудовий; • • трудовий; • • післятрудовий
• соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати . ' . певні соціальні ролі і набути конкретний статус; • навчання - з моменту поступлення в школу до закінчення очних форм • загальної і спеціальної освіти • Агенти соціалізації - • люди і установи, які відповідають за • навчання культурним нормам і засвоєння соціальних ролей.
• система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві і наслідуються молодшими поколіннями від старших; • соціальна зрілість - • основна, яка охоплює період активної трудової і суспільно-політичної діяльності •
• соціальні інститути, • які забезпечують • виробництво і відтворення культурних взірців., норм і цінностей та сприяють їх переданню і засвоєнню; • завершення життєвого циклу - з моменту припинення постійної • трудової діяльності в рамках офіційних • організацій. • агенти первинної • соціалізації - батьки, близькі і далекі родичі, однолітки, вчителі, • тренери, лікарі, лідери молодіжних угрупувань і т. д.
• загальна ситуація в • країні, яка може коливатися від жорстко запрограмованого процесу формування нормативного чи ідеального типу особистості до переважання стихійності суспільних впливів. • • А агенти вторинної соціалізації - • представники адміністрації школи, училища, університету, п підприємства, армія, церкви, держави.

Сутність та різновиди санкцій

Санкція - засіб регулювання спільнотою поведінки своїх членів, з метою стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної, для забезпечення впорядкованості, внутрішньої згуртованості й без­перервності суспільного життя

Позитивні санкції     Негативні санкції   3 огляду на зміст суспільних вимог

Формальні позитивні санкції'- публічне схва­лення з боку влади, вру­чення почесної грамоти, грошової нагороди, на­городження орденами, медалями, спорудження пам'ятників тощо; Неформальні позитив­ні санкції -слава, шано­ба, повага, визнання ав­торитету, схвалення з боку оточення, у засо­бах масової інформації   Формальні негативні санкції - покарання передбачені законом (застереження, заува­ження, штрафи, арешт, ув'язнення, позбав­лення громадянських прав, конфіскація май­на тощо) Неформальні негати­вні санкції - громадсь­ких осуд, огуда, висло­влювання подиву, не­задоволення, відмова подати руку, підтри­мувати товариські сто­сунки тощо.   Правові санкції - сис­тема передбачених за­коном покарань і заохо­чень за певні дії, Етичні санкції - систе­ма заохочень, доган, за­уважень, які випливають із визнаних моральних принципів; Сатиричні санкції - система насмішок, глу­зувань, яких зазнають люди, що поводяться інакше, ніж прийнято; Релігійні санкції - наго­роди і покарання, пе­редбачені системою до­гматів, вірувань будь-якої релігії за їх додер­жання чи порушення.

 


Самоактуалізація особистості

 


Для само актуалізованої особи характерне наступне:

 
 

активне сприйняття дійсності, здатність добре у ній орієнтуватися; й сприйняття людей такими, якими вони с;

безпосередність у вчинках та спонтанність у вираженні своїх думок і почуттів,

концентрація уваги на тому, що відбувається назовні, а не на внутрішньому світі, власних почуттях і переживаннях,

почуття гумору;

розвинуті творчі здібності;

неприйняття умовностей, але без демонстративного їх Ігнорування;

стурбованість благополуччям Інших людей, а не власним;

спроможність глибоко розуміти життя, дивитись на нього відкритими очима, оцінювати події об'єктивно;

налагодження з оточенням оптимальних стосунків.

Соціальний тип особистості

Соціальний тип особистості - певний фіксований набір со­ціальних властивостей людини, що виявляється у її свідомості та поведінці

 
 


Критерії виділення соціаль­них типів осо­бистості * місце особистості в системі суспільних зв'язків;
    * реальні формижиттєдіяльності особистості
   
 
 

*спрямованість особистості

 

 

БАЗИСНИЙ ТИП ОСОБИСТОСТІ

система соціальних якостей Індивідів, яка найкраще відповідає об'єктивним умовам функціонування да­ного суспільства на відповідному етапі його розвитку.


 

 

РЕАЛЬНИЙ

(МОДАЛЬНИЙ) ТИП ОСОБИСТОСТІ - реальний тип особистості, який переважає на
відповідному етапі

розвитку суспіль-ства як правило його мож­на опи-сати не теорети­чно, а на основі ре­зультатів соціологіч­них досліджень.


 

 

ІДЕАЛЬНИЙ ТИП ОСОБИСТОСТІ

індивід з такою суку­пністю рис, якостей, які сучасники хотіли б бачити в людині Очевидно, шо такий тип особистості мож­на виділити лише умовно


ТЕМА 7. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

ТЕМА 8. СОЦІОЛОГІЯ ШЛЮБУ І СІМ’

 

Сфера сімейної діяльності Суспільні функції Індивідуальні функції
Репродуктивна Біологічне відтворення Прагнення мати дітей
Виховна Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства Задоволення потреби в бать-ківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізація в дітях
Господарсько-побутова Підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми Одержання господарсько- побутових послуг одним членом сім'ї від інших
Економічна Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непраце-здатності або в обмін за послуги)
Первісного соціального контролю Моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов'язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї
Духовного спілкування Розвиток особистості членів сім'ї Духовне взаємозбагачення членів сім'ї, зміцнення дружніх основ шлюбного союзу
Соціально-статусна Надання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури Задоволення потреб у соці- альному просуванні
Дозвільна Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля, взаємозбагаченні дозвільних інтересів
Емоційна Емоційна стабілізація індивідів та їхня психологічна терапія Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім’ї, задоволення потреб у особистісному щасті і любові
Сексуальна Сексуальний контроль Задоволення сексуальних потреб


Економічні функції сім'ї