Лікувальне харчування

Лікувальне харчування (дієтотерапія) – це застосування з лікувальною або профілактичною метою спеціально складених харчових раціонів і режимів харчування для хворих (з гострими захворюваннями або загостреними хронічними захворюваннями) людей.

Лечение пациента питанием — диетотерапия — неотъемлемый и существенный аспект общего плана лечебных мероприятий при всех заболеваниях, имеет целью восстановить нарушения в обмене веществ, воздейст­вовать на болезненный процесс, исключить продукты, вредно влияющие на больные органы, и всем этим улучшить состояние больных.

Диетический режим зависит от характера заболевания, его стадии, состояния больного и его индивидуальных особенностей.

Большинство диет, особенно назначаемых на длительное время, содержит физиологическую норму всех пищевых веществ. При повышенной потребности в некоторых пищевых веществах в связи с заболеванием (увеличенный расход белка, витаминов, железа, потеря жидкости, минеральных солей) содержание отдельных компонентов может быть увеличено.

Иногда (например, в послеоперационном периоде или при остром панкреатите) на короткий срок может быть назначена физиологически неполноценная диета или голод. Лечение некоторых пациентов требует изменения способа приема пищи и характера кулинарной обработки продуктов.

Основы лечебного питания:

Важным элементом питания является режим, под ко­торым следует понимать :

1. Соблюдение диетических пред­писаний (столов), количественное и качественное распределение суточного рациона, промежутков между отдельными прие­мами пищи. Оптимальный промежуток между приемами пищи равен 4 часам. При пятикратном питании организуется второй завтрак, при шестикратном - полдник.

2. Режим питания (время и частота приема пищи). Ночной перерыв должен составлять 10-11 часов, и за два часа до сна пищу принимать не рекомендуется.

3. Необходимо учитывать качественный состав пищи (увеличение или уменьшение в пищевом рационе белков, жиров, углеводов и др.) и ее количество. Имеют значение объем порций, вку­совые и физические свойства пищи. Температура горя­чих блюд должна быть около 60°С, а холодных 10—15°С.

4. Характер кулинарной обработки продуктов (степень измельчения, тепловая обработка: отваривание на пару или в воде, запекание и т. д . ) .

5. Не следует забывать о значении аппетита и всего того, что ему способствует. Немаловажное значение имеет эс­тетическое оформление блюд, сервировка стола, а также создание спокойной обстановки во время приема пищи. Столы в столовой должны быть рассчитаны на 2—4 че­ловека, причем объединяют больных, находящихся на одной диете.

Дієтичне харчування - харчування людей із хронічними захворюваннями у стадії ремісії.

Лікувальне харчування базується на таких принципах:

1) щадний принцип — принцип оберігання хворої системи або органа. Мається на увазі фізичне, механічне, хімічне оберігання.

Фізичне оберігання означає насамперед певний температур­ний режим страв. Температура гарячих страв повинна становити 55—65 °С, холодних — 10—15 °С. Наприклад, хворим на виразкову хворобу з небезпекою кровотечі призначають холодні та ледь теплі страви. Хворим у період наростання гарячки треба часто давати га­рячі напої. Слід дотримуватись також певного оброблення страв. На­приклад, хворим із захворюваннями травного тракту протипоказані смажене м'ясо, риба; ці продукти показані їм тільки у відвареному вигляді або у вигляді парових котлет.

Механічне оберігання — певне подрібнення страв, тобто певне кулінарне оброблення, виходячи з хвороби. Це також має велике значення для лікування й одужання хворого. Наприклад, для хворо­го в перші дні після операції резекції шлунка обов'язковим є значне механічне подрібнення їжі (слизисті каші, перетерті супи), що є чин­ником, який сприяє видужуванню пацієнта. Не можна давати грубу їжу хворим з виразковою хворобою шлунка в стадії загострення, з проносами, із запаленням підшлункової залози. А хворим із атонією кишок, холециститом, що виник на підґрунті застою жовчі, слід да­вати більш грубу, багату на клітковину їжу.

Хімічне оберігання. Хімічно щадну дієту призначають насампе­ред хворим із захворюванням травного тракту з метою:

а) зменшення хімічного подразнення запаленої слизової оболон­ки травного тракту або при наявності ерозії та виразок;

б) зменшення або збільшення секреторної функції травних залоз;

в) зменшення або збільшення моторної функції шлунка або ки- щок. Наприклад, щоб не спричинити хімічного подразнення вираз­ки шлунка, з дієти такого хворого вилучають кислі, гострі страви, прянощі, м'ясні відвари. Але слід пам'ятати, що тривале оберігання може призвести до негативних наслідків: зниження функцій хворо­го органа і розвитку авітамінозу; виникнення звичайних закрепів тощо. Тому щадну дієту необхідно призначати тільки у період го­строго захворювання або при загостренні хронічного. При цьому тре­ба пам'ятати, що переходити від щадної дієти до звичайної слід пос­тупово, знімаючи ті чи інші обмеження (наприклад, від дієти № 1а до № 1б і до № 1);

2) принцип коригування базується на збалансованості харчу­вання щодо білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, уведення рідини. Наприклад, виснажені пацієнти, хворі на анемію, хворі, що одужують після тяжких інфекційних хвороб, потребують більшої від звичайної кількості білків; хворим на гострий гломерулонефрит, який супроводжується явищем ниркової недостатності, добова кіль­кість білків зменшується до 40 г.

Але слід запам'ятати, що, якщо хворий протягом тривалого часу одержує менше ніж 1 г білка на 1 кг маси тіла за добу, можуть виник­нути явища тяжкого білкового голодування організму. У хворих з порушенням вуглеводного обміну (наприклад при цукровому діабеті) кількість складних вуглеводів у денному раціоні повинна бути суворо обмеженою, а прості вуглеводи взагалі виключають з харчування.

Хворим із запальними захворюваннями жовчного міхура та жовчновивідних шляхів, захворюваннями печінки обмежують кількість жирів, а частку вуглеводів у денному раціоні, навпаки, збільшують. Хворим на панкреатит обмежують білки тваринного походження, білки молочнокислих продуктів і жири.

При захворюваннях нирок, серця, гіпертонічній хворобі, набря­ках обмежують вживання кухонної солі та рідини. Уведення ріди­ни збільшують при отруєннях, зневодненні організму (пронос, не­стримне блювання).

Важливе значення має врахування енергетичної цінності хар­чового раціону, яке залежить від таких чинників:

а) виду захворювання, наприклад, хворому після тяжкого, вис­нажливого захворювання, у гарячковий період хвороби, дуже схуд­лим хворим треба призначати таку дієту, щоб енергетична цінність її набагато перевищувала енерговитрати хворого. Хворі з ожирінням одержують дієту, енергетична цінність якої є значно меншою, ніж енерговитрати; хворі літнього та старечого віку також потребують меншої енергетичної цінності харчування;

б) загального стану хворого та його фізичної активності.

Хворі, які перебувають на ліжковому режимі, потребують харчування меншої енергетичної цінності;

в) дотримання певного режиму харчування. Режим харчування охоплює дотримання певних проміжків між годуванням хворого залежно від захворювання та загального стану хворого. Взагалі у стаціонарах прийнято три-чотириразове харчування. Але з цього правила є винятки. Наприклад, хворі з гарячкою потребують шести-, семи-, восьмиразового харчування; 5—6 разів на день треба годувати хворих на виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки.

Загальноприйняте чотириразове харчування передбачає певний розподіл кількості добового раціону. Перший сніданок становить ЗО %, другий — 10 %, обід — 40 %, вечеря — 20 % добового раціону Таким чином, проміжок між споживанням їжі при такому режим становить 3—4 год.

Годувати хворих треба в один і той самий час, щоб створювався умовний рефлекс, а у зв'язку з цим поліпшувались апетит, перетравлювання їжі, засвоєння поживних речовин.

Слід пам'ятати, що безладне харчування протягом доби, особли­во з одноманітним перевантаженням шлунка у післяобідні та вечірні години, знижує засвоюваність їжі, веде до захворювань органів трав­лення (жовчнокам'яної хвороби, панкреатиту, виразкової хвороби),

Білкові продукти дають хворим тільки у першу половину дня, на вечерю давати тваринні білки не бажано, тому що вони погано пере­травлюються, а продукти їхнього розкладання збуджують нервову систему, погіршують сон.

Хворі з гарячкою можуть харчуватись нерегулярно, споживати їжу не тільки вдень, а й вночі, а також у ті години, коли прокидають­ся від забуття або опритомнюють;

г) мають значення також естетичне оформлення страв, створення спокійного оточення під час годування хворого;

3) принцип заміщення. Він означає, що у разі потреби хворому вво­дять ті речовини, яких в організмі бракує, що стало причиною виник­нення захворювання. Сюди належать продукти, багаті на вітаміни, призначають при авітамінозі, харчові білки, що призначають хворим, причиною хвороби, яких стало тривале "лікувальне" голодування.