Анкети.

Опитування та його види

Не повертаються

Розданих анкет до

Побудова анкети

Залишитися, консультуючи щодо правил заповнення (таке анкетування

Якщо використати роздаткове анкетування, коли

дослідник особисто роздає і збирає анкети. Правда, і

її цьому випадку рівень повернення не завжди сягає

100-відсоткової межі.

Роздаткове анкетування має кілька варіантів.

Дослідник може, роздавши анкети, не бути присутнім під час їх

заповнення (це посилює анонімність). В іншому випадку він може

називають груповим). Вибір варіанта залежить від обставин, але

головним критерієм є умови одержання максимально якісної інформації.

З огляду на це в першому випадку (коли дослідник відсутній під час

заповнення анкет) особливу увагу слід звертати на пояснення правил заповнення

анкет. Якщо анкети збирають від кожного респондента зокрема,

варто ще до заповнення анкети продемонструвати кільканадцять уже

зібраних анкет, серед яких практично неможливо відшукати відповіді

якоїсь конкретної людини. У другому випадку здавання анкет слід організувати

так, щоб дослідник не торкався їх, аж поки не будуть здані всі.

Опитувані можуть класти свої анкети в будь-яку частину стосика.

Запитання для самоконтролю

1. У яких випадках вдаються до анкетування?

2. Які є види анкетування?

3. У яких випадках вдаються до роздаткового анкетування?

4. У яких випадках вдаються до поштового анкетування?

5. Які Ви знаєте переваги і хиби пресового анкетування?

6. Які особливості поведінки анкетера під час анкетування?

Очевидно, що в анкетуванні вирішальним чинником якості інформації

є зміст запитальника (анкети), його побудова, яка передбачає низку обов'

язкових елементів, дотримання певних обов'язкових вимог. Першим таким

обов'язковим елементом є преамбула (або легенда) анкети. Вони

реалізовує (має реалізовувати) одразукілька функцій. По-перше, вона готує

' Див.: Социологический справочник. - С. 239.

Із різних причин

1 - 2 відсотки

дослідника часто

респондента до роботи, ознайомлює з метою опитування, правилами заповнення

Серед соціологів побутують різні думки з приводу того,,чи треба оз*-

найомлювати респондента із завданнями опитування. Противники такого

ознайомлення посилаються на те, що воно, «розкриваючи карти», знижує

ефективність одержаних відповідей. У цьому є сенс: відповіді на окремі

запитання стають просто непотрібними, коли опитуваний знає, з якою метою

їх задають. Однак це стосується часткових цілей. Загальні ж цілі респондент

має знати. Тому преамбула має пояснити йому, наскільки важливо

соціологам одержати інформацію саме від таких людей, як він.

Завдання преамбули полягає також у тому, щоб зацікавити майбутнього

респондента в результатах дослідження, тобто пояснити йому,

яку користь матиме від дослідження: а) сам опитуваний, середовище, яке

його оточує; б) організатори дослідження; в) суспільство загалом.

І, звичайно ж, завдання преамбули - пояснити,

як буде забезпечено анонімність відповідей.

Соціологові не треба знати, що думає з того чи

іншого приводу Іваненко. Соціолога цікавить

думка людей такої професії, такого віку, з такою

освітою, тобто з такими ознаками, які має пан

Іваненко. Та у людей, не обізнаних із цілями організаторів КСД, можуть

виникнути пов'язані з цим побоювання. Саме їх і треба зняти у преамбулі.

Найчастіше це роблять за допомогою фрази: «Нам не обов'язково

знати Ваше прізвище, оскільки для нас головне - Ваші поради. Ваші

думки, які дуже допоможуть у...», або ж: «Участь у дослідженні добровільна,

і лише від Вашого бажання залежить, будете Ви підписувати

анкету, чи ні» (наголос на тому, що прізвище опитуваного соціологові

не потрібне зовсім, може образити першого).

Складність підготовки преамбули полягає в тому, що її обсяг не має

перевищувати кількох абзаців: більший текст викличе в опитуваного не

зацікавлення і бажання заповнити анкету, а зворотну реакцію.

Очевидно, що основою анкети є запитання. І арсенал соціолога -

велика кількість їх різновидів. За способом відповіді запитання поділяють

на відкриті, закриті та напівзакриті. Відповідь на в і д к р и т е

з а п и т а н н я анкетований має сформулювати і записати сам, з а к р и т е

з а п и т а н н я містить усі можливі варіанти відповіді, і завдання

опитуваного - вибрати один чи кілька, які, на його думку, правильні. У

н а п і в з а к р и т о м у з а п и т а н н і анкетований, крім пропонованих варіантів

відповіді, може подати свій. Закриті запитання використовують

тоді, коли можна передбачити усі можливі варіанти відповіді. Вони

спрощують заповнення анкети (досить лише позначити варіант) і полегшують

роботу дослідникові, оскільки дають інформацію в потрібній йо-

Обов'язковим