Припинення дії трудового договору.
Підставами припинення трудового договору може бути:
— Ініціатива працівника;
— Ініціатива власника підприємства.
Припинення трудового договору за ініціативи працівника настає у випадках:
— розірвання трудового договору за умови невідповідності стану охорони праці тим умовам, за які розписався при прийнятті на роботу;
— закінчення терміну дії договору;
— призиву на військову службу;
— розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
— розірвання трудового договору за поважних причин.
Якщо працівник розриває трудовий договір з власної ініціативи, до його обов’язку входить необхідність у попередженні про це власника в письмовій формі за два тижні до бажаного терміну закінчення договору.
При звільнені з поважної причини трудовий договір припиняється в термін визначений робітником. До поважних причин відносять: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або жінки на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або за дитиною – інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом тощо.
Трудовий договір може бути розірваний адміністрацією у випадках:
— змін в організації виробництва і праці, реорганізації або ліквідації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
— невідповідності працівника займаній посаді;
— систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;
— прогулу (у тому числі відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня) без поважних причин; нез’явлення на роботу понад чотири місяці поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності;
— поновлення на роботі працівника,який раніше виконував цю роботу;
— появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
— учинення за місцем роботи розкрадання ( у тому числі дрібного) державного або громадянського майна.
До додаткових підстав розірвання трудового договору з керівником окремими категоріями працівників належать:
— одноразове грубе порушення трудових обов’язків працівником підприємства…;
— винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності…;
— учинення працівником,який виконує виховні функції, аморального проступку…
У разі скорочення чисельності чи штату працівників переважне право залишитись на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а саме: сімейним – за наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах…; учасникам бойових дій, інвалідам війни…; винахідникам і раціоналізаторам; працівникам, які дістали на цьому підприємстві трудове каліцтво…; особам із числа депортованих з України…;працівникам із числа колишніх військовослужбовців…
Розірвання трудового договору з ініціативи власника ( крім випадків ліквідації підприємства) не допускається без згоди профспілкової організації, яка повинна в десятиденний термін повідомити про це власника в письмовій формі. Власник має право розірвати трудовий договір не пізніше, як через місяця після одержання згоди профспілкового органу.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди профспілкового органу допускається в разі: ліквідації підприємства; незадовільного результату випробовування; звільнення з сумісної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення робітника, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві; звільнення з підприємства, де немає профспілкової організації.
При розірванні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку, в разі призову на військову (або альтернативну) службу – двомісячного, у разі порушення власником законодавства про охорону праці – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше за тримісячний середній заробіток.