Вентиляція виробничих приміщень

Нормування шкідливих речовин

ГДК (гранично допустима концентрація) шкідливої речовини у повітрі робочої зони – така максимальна концентрація даної речовини в повітрі, яка при щоденній роботі протягом 8-ми годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступній період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків.

За величиною ГДК шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007 – 76):

1 клас – речовини надзвичайно небезпечні: ГДК менше 0,1 мг/м³ (свинець, ртуть, озон);

2 клас – речовини високо небезпечні: ГДК 0,1 – 1,0 мг/м³ (кислоти соляна і сірчана, хлор, фенол, їдкі луги);

3 клас – речовини помірно небезпечні: ГДК 1,1-10,0 мг/м³ (вінілацетат, толуол, спирт метиловий);

4 клас – речовини мало небезпечні: ГДК більше 10,0 мг/м³ (аміак, бензин, ацетон).

Приклади ГДК:

Аміак – 20 мг/м³

Ацетон - 200 мг/м³

Кислота сірчана - 1 мг/м³

СО - 20 мг/м³

Ртуть – 0,01 мг/м³

Фенол – 0,3 мг/м³

Формальдегід – 0,5 мг/м³

Методи контролю концентрації шкідливих речовин:

- експрес-метод – ґрунтується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини). Використовуються газоаналізатори (УГ – 2, ФОН – 1);

- лабораторний метод – відбір проб повітря з робочої зони і проведення фізико-хімічного аналізу в лабораторних умовах;

- метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту шкідливих речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (ФКГ-3М на хлор, «Сирена -2» на аміак, «Фотон» на сірководень).

Вентиляція – організований і регульований повітрообмін, який забезпечує видалення із приміщення забрудненого повітря і приплив на його місце чистого з метою створення сприятливого для здоров’я повітряного середовища.

Класифікація вентиляції

1. За способом переміщення повітря: природна, штучна, комбінована.

2. За напрямком потоку повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна.

3. За місцем дії: загально обмінна, місцева, комбінована.

4. За призначенням: робоча, аварійна.

Природна вентиляція

Природна вентиляція відбувається внаслідок теплового та вітрового напорів.

Природна вентиляція:

- неорганізована – об’єми повітря, що надходять і вилучаються із приміщення, невідомі, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку і сили вітру).

Приклад: просочування повітря через щільності у вікнах, дверях; провітрювання.

- Організована – це аерація. Для аерації в стінах будівля роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху – спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря.

Переваги природної вентиляції – дешевизна та простота експлуатації. Недолік – повітря надходить без попереднього очищення; видалене відпрацьоване повітря забруднює довкілля.

Штучна вентиляція

Дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати).

При штучній вентиляції повітрообмін здійснюється внаслідок різниці тисків, що створюються вентилятором.

Штучна вентиляція – робоча (загальнообмінна, місцева, комбінована); аварійна (вмикається автоматично у разі досягнення граничної концентрації шкідливих речовин) – забезпечує 8-12 кратний повітрообмін за 1 годину.