Педагогічні погляди П. Кергомар

Полиіна Кергомар (1838-1925)

Впродовж 20 років працювала в міністерстві освіти у Франції , де здійснювала керівництво дошкільними закладами. Займалася питанням реорганізації дитячих притулків у материнські школи. Свої погляди щодо реорганізації змісту освіти у дз виклала у праці „Дошкольное воспитание и детские сады во Франции”.

Кергомар керувала діяльністю материнських шкіл, давала показові заняття, організовувала для вихователів підготовчі курси. Кергомар на відміну від Фребеля з його ідеалістичною позицією, яка зводилася до того, що виховання є самостійним, спонтанним. Кергомар вважала, що процес розвитку дитини відбувається під керівництвом дорослих.

Значну увагу приділяла фізичному вихованню дітей, говорила, що необхідно організувати їх денний сон, про організацію загартовуючи процедур (повітряні ванни, обтирання).

Важливе місце Кергомар відводила дитячим іграм: творчим, імітаційним, вільним, керівним. Свої погляди, щодо організації ігор висвітлила у книзі „Дитина від 2 до 6 років”. Звертала увагу на значення дитячої іграшки. Рекомендувала вихователям виявляти творчість , використовуючи іграшки з підручного матеріалу: ляльки з клаптиків паперу, пусті коробки з проробленими отворами і т.д. . Поліною Кергомар були розроблені методичні рекомендації, щодо керівництва дитячими іграшками.

Особливе місце в педагогічній теорії П. Кергомар посідає проблема формування моральних почуттів і звичок.Педагог протиставляла авторитарному вихованню, виховання засноване на позиціях гуманізму і демократизму. Говорила, що вихователь повинен задовольняти всі життєві потреби дитини, виявляти повагу до дитини. До важливих засобів організації морального виховання відносила організацію діяльності дітей.

Важливого значення надавала ознайомленню дітей з оточуючим світом . Найкращою формою ознайомлення з оточуючим вважала предметні уроки. Педагог стверджувала, що такі уроки мають проводитися не рідше ніж один раз на тиждень (можливі спонтанні), Необхідним для успішного впровадження у навчально-виховний процес предметного урока, вважала готовність самого вихователя, обширні його знання про певну подію чи явище. Вихователь повинен був пристосувати свої знання до можливостей дитини .