Європейський союз.

НАТО

Організація Північноатлантичного договору (НАТО — North Atlantic Treaty Organisation) створена відповідно до ст. 9 Північноатлантичного договору 1949 року. Первинними учасниками є США, Великобританія, Франція, Канада, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург, Данія, Ісландія, Норвегія, Португалія. Згодом у 1952 р. приєдналися Греція і Туреччина, у 1955 р. - ФРН, у 1999 р. - Угорщина, Польща, Чехія і т.д.

Керівними органами НАТО є: Північноатлантична рада, Комітет оборонного планування, Група ядерного планування, інші комітети, Генеральний секретар. Місцезнаходження штаб-квартири - Брюссель.

Цілі НАТО сформульовано в статтях 1-4 Договору:

врегулювання спорів мирними засобами;

сприяння розвитку мирних і дружніх відносин шляхом "укріплення своїх вільних установ ";

розвиток власних засобів для підтримання і розвитку індивідуальної і колективної здатності опору озброєному нападу тощо.

Ст. 5 Договору безпосередньо говорить про те, що збройний напад на одного або на кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і що"вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них ... надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні".

Наведені положення не давали НАТО права на втручання в будь-які конфлікти за межами суверенних інтересів учасників Договору. Тому втручання в Югославії, у т.ч. Косовський конфлікт, перебуває в очевидній суперечності зі статутними документами НАТО.

Отже, Північноатлантичний альянс створювався насамперед з метою колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки проти можливого нападу зі сторони СРСР, і його створення відповідає 51 статті Статуту ООН, де вказується, що "Статут ні в якій мірі не зачіпає невід'ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться військовий напад на Члена Організації..."

Основоположний акт Альянсу свідчить про цілком оборонний характер цієї організації.

Регіональні організації (Рада Європи).

Рада Європи стала першою європейською міжурядовою організацією, створеною після Другої світової війни. Заснована вона 1949 року і діє на основі Статуту, прийнятого 1949 р. її засновниками є 10 держав (Бельгія, Велика Британія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Франція, Швеція). Сьогодні членами РЄ є більше 40 держав, у т.ч. Україна з 1995 року.

Основними цілями РЄ є:

- забезпечення більш тісних зв'язків між державами Європи;

- сприяння перетворенню Європи в демократичний простір;

- захист прав людини;

- координація діяльності Ради з іншими європейськими державами;

- співробітництво у розвитку європейської культури;

—допомога країнам Європи у проведенні політичних, правових

і економічних реформ. Пріоритетними питаннями діяльності РЄ визначені такі:

♦ правове забезпечення прав людини;

♦ сприяння усвідомленню і розвитку європейської культурної самобутності;

♦ пошук спільних рішень соціальних проблем (національні меншини, ксенофобія, захист навколишнього середовища, СНІД, наркоманія і т.д.);

♦ розвиток політичного партнерства з новими демократичними країнами Європи.

У рамках Ради Європи прийнято понад 200 міжнародних конвенцій з цих та інших актуальних питань, що авторитетними джерелами міжнародного публічного права (зокрема, Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 p., Європейська Хартія місцевого самоврядування 1985 p., Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 року тощо).

Органами Ради Європи є: Парламентська асамблея, Комітет міністрів, Конгрес місцевої та регіональної влади Європи, нарада галузевих міністрів і Секретаріат. У системі РЄ діє і Європейський суд з прав людини.

Європейська Спільнота (організація-попередник Європейського Союзу) була створена на основі Римського договору, підписаного 1957 р. Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною та Францією. Вона об'єднала три Співтовариства (Європейське Об'єднання Вугілля та Сталі, Європейське Економічне Співтовариство та Європейське Співтовариство атомної енергії) і відзначалась від попередніх спроб об'єднання європейських держав двома суттєвими рисами:

1) Європейське Співтовариство спиралось на солідні економічні основи;

2) побудоване на основі юридично обов'язкових Договорів, тому держави-члени змушені дотримуватися їх норм і положень.

Відповідно до Договору про заснування Європейського Співтовариства 1957 р. (укладеного на необмежений строк) ЄС створюється з метою: створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, сприяння на всій території Співтовариства гармонійному і збалансованому розвитку економічної діяльності, високому рівню зайнятості та соціальному захисту, рівності між чоловіками й жінками, стійкому і безінфляційному зростанню, досягненню високого рівня конкурентоспроможності та зближення економічних показників, захисту й поліпшенню стану навколишнього середовища, підвищенню життєвого рівня та якості життя, економічній і соціальній згуртованості та солідарності держав-членів.

Завдання, що покладаються на Співтовариство, виконуються такими установами (ст. 7 цього ж договору):

• Європейським Парламентом;

• Радою;

• Комісією;

• Судом ЄС,

• Палатою Аудиторів.

Європейська Рада - єдиний орган, який наділений широкою компетенцією для регулювання інтеграції у межах усіх трьох основних сфер діяльності ЄС та представляє інтереси держав-учасниць.

Європейський Парламент - діє незалежно від держав-учасниць. Законодавча функція перебуває в процесі розвитку, контрольні повноваження обмежені.

Європейська Комісія - представляє інтереси об'єднання в цілому.

Європейський Суд - вища судова інстанція ЄС, виконує функції міжнародного, конституційного та адміністративного судів.

Європейська Рахункова палата - повноваження щодо перевірки звітів про всі доходи та видатки як ЄС в цілому, так і його органів, допомога у контролі за виконанням бюджету ЄС.

За Договором про Європейський Союз (Маастрихтським договором), що набув чинності з 1993 р., ЄС становить політичний, економічний та монетарний союз.

ЄС - це один з найбільших суб'єктів світової торгівлі, є найбільшим фінансовим донором для країн, що розвиваються.

В юридичній літературі не має остаточної думки щодо приналежності ЄС до конкретного виду об'єднань держав - чи це конфедерація чи міжнародна організація. Йому властиві ознаки, притаманні міжнародній організації, а також ознаки конфедерації. З іншого боку, ЄС як економіко-політичне утворення і далі знаходиться в процесі становлення, тому досі не знайшло своєї остаточної форми. На даний час це перехідне утворення між наднаціональною організацією та міждержавною, міжурядовою кооперацією багатьох країн.

Необхідні нормативні документи та літературні джерела:

Международное публичное право: учебн./Л.П. Ануфриева, К.А. Бякишев, Е.Г. Моисеев, В.В. Устинов (и др.); отв. ред К.А. Бякишев – 5-е изд., перераб. И доп.-М:Проспект, 2010 – 1008с.

Міжнародне право Ю.А. Іванов: Посібн. Для підготовки до іспитів.-К.: вид. Паливода, 2004. -202с – Бібліогр.: с.193-194

Міжнародне публічне право: Підручник/Під редакцією Г.О.Анцелевича.-К.:Алерта, 2005.-424с.